💗Прогулюючись по набережній в довгій шовковій сукні, мружачись від сонця, раз у раз намагаючись…

💗Прогулюючись по набережній в довгій шовковій сукні, мружачись від сонця, раз у раз намагаючись утримати на голові капелюшок, який норовить злетіти в небо білим птахом, я задумалася про вічні цінності. Про те, що у мене був найкращий батько.

З моменту мого народження, він завжди був поруч, ніколи ні в чому не дорікав, не критикував, коли я помилялася, дивлячись на мене з любов'ю, спостерігав, як я росту, бунтую. Тільки іноді, коли я абсолютно відбивалася від рук, відходив в сторону і терпляче вичікував, поки буду спокійною, прийду до нього і буду ридати на колінах - він мовчки прощав, бо завжди любив мене безумовною любов'ю просто так.

Любив так, як жодна людина не любила мене ніколи. У підлітковий період, коли батько був так мені необхідний, він постійно дзвонив. Його дзвінки завжди були вчасно, часто застерігали від небезпек, іноді він дзвонив просто, щоб показати як сильно любить мене, дати знати, що якщо знадобиться, він завжди на зв'язку. У найважливіші моменти, в найстрашніші моменти мого життя він завжди був поруч, кілька разів, знесилену, ніс на руках. Він підказував вірний шлях, надаючи мені свободу вибору, ні на чому не наполягаючи. Його мудрість завжди захоплювала мене. Іноді я відверталася від нього, забуваючи скільки він мені дав, думаючи, що тепер зможу все сама, але минав час і серце нестерпно тужило, маялось, було дуже соромно, я думала, що він не зможе пробачити мене, адже далеко від нього я веселилася по повній і свідомо робила все, щоб його засмутити. Поверталася пошарпана і побита, виснажена і злиденна духом, але як же він кожен раз радів, побачивши мене!

Скільки тепла і світла дарував за моє каяття - його любов не раз повертала мене з попелу. Згадував він хоч раз моє минуле, мої помилки? Ніколи. Міг би забути про свою дочку хоч на день? Нізащо. Завжди на зв'язку, завжди готовий допомогти, тільки поклич.

Дякую тобі, за все що ти вірив у мене, а я дихаю тобою💗

Пап, я за тобою сумую🙏