Продовження

під час поголів я тримала чоловіка за руку так, що ледве не зламала її)) плакала і говорила "я більше не можу", але розуміла, що все ще попереду, але не знаючи наскільки все ще затягнеться ...

між переймами я була людиною, і думала "лише хвилина болю, я що не витримаю заради дитини? Чи витримаю!" (наче був інший вихід))

майже доба без сну. колоти я нічого не хотіла, не знаю як але вдалося приснути, може, це від болю так "вимкнуло". та сил моїх вистачило ненадовго.

14.00 - проткнули міхур. до того момену я вже була згодна на будь-що аби лише народити сама🙄

17.00 - розкриття 8 см. лікар сказав, що мали би народити до вечора, хоча б до 8 це мене огого надихнуло. забігаючи напеед. хочу подякувати всій команді Адоніса. стільк терплячості, розуміння я не очікувала, про професіоналізм взагалі мовчу.

21.00 - повезли на огляд, а лежачи перейми стали ну капєць нестримні. розкриття 10 см! уря!

можна тужитися - все, фініш, подумала я. акушерка стояла поряд і постійно говорила мені як правильно необхідно дихати🙄

втім, агато сил пішло на порожні спроби потуг, я тупцювала на місці, бобула виснаженою, єдине, що мене тішило - бажання швидше побачии свого синочка💕