Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Дівчатка, як ви справляєтесь з втомою. В мене вже крик душі. Вже година дня, а я навіть поїсти не можу. Ми вкладаємось спати по 1,5-2 голини, а там вже їсти треба, імо, знов вкладаємось, поспить 30 хвилин і знов їжа, погратись, вкладаємось спати і в мене на себе взагалі часу немає. Ще чоловік і треба прибрати приготовити. Я вже на кікімору схожа, схудла так що коли виходжу в двір всі обговорюють що я дистрофії і як я така худа й народила. Я не розумію що я роблю не так і як знаходиш час хоча б поїсти.
Дівчата було у вас таке, що ваше імя перекручують? По паспорту я Олена, знайомі ще Лєною називають. І от завжди знайдеться людина, яка мене Альоною назве. Був випадок, коли на роботі диллер називав мене Альоною, я йому уточнила, що не Альона. А він обідився і нажалівся на мене. І продовжував мене так називати. Навіть не знаю як на таких людей реагувати.
Давно тут не було постів #апоговоритьто На цей надихнула мене історія @natalishovka І я відразу пригадала схожу ситуацію у мене. Це було давно, старшому було лиш пару місяців, ми збиралися на прогулянку, одягнулись, поклала малого у візок, відкриваю я двері, і тут в отвір до мене ввалюється якийсь бомж!😧 Двері я до кінця не відкрила, але його голова і руки розплескались у мене на порозі і я закрити їх вже не могла! Мене охопила паніка, страх, я одна вдома, з малою дитиною, бомж у мене на порозі, не рухається, по ходу мертвий , двері закрити не можу, торкатись його тим паче, щоб випихнути назад....що робити? куди дзвонити? в міліцію? казати, що у мене мертвий бомж у квартирі, і мати купу гемороя на свою голову? Відразу цей варіант я вирішила трохи відкласти. Першим, кого набрала, був сусід, але він не відповідав. Далі подозвонила чоловікові, поки в паніці, дрожащим голосом, пояснювала чоловікові як мертвий бомж опинився у нас в квартирі, чоловік спочатку подумав, що я його підколюю взагалі🙈 але пару нецензурних слів, змусили його зрозуміти , що я не жартую!!! В цей момент трупак ожив, відкрив очі, оглянув мене з ніг до голови, і сиплим голосом ледь вимовив: "Води!" Я з паніки викинула телефон, він впав на плитку і розлетівся на окремі шматки, батарея, корпус, кришка, сімка...все валяється в різних місцях... В цей момент, не знаю звідки, у мене набралось сміливості, але я усією своєю силою схватила ручку дверей і прокричала: "А ну забрав свої ласти назад, а то я зараз їх відрубаю дверима, так, що ласти лишаться у мене, а твоя вонюча башка в коридорі, доречі, вони у мене броньовані, тому біль гарантую!"👌 Він секунду подумав, почав шорхатись, але сил у нього відповсти не було! "На п'ять закриваю...." - кричала я далі - " раз, два, три....", а він не рухається!!!😧 ".....чотири...." замружила очі "....п'ять" , і з усієї дурі замахнулась дверима, і захлопнула їх. Бабах!💣💥 Я довго не наважувалась відкрити очі й подивитися, що ж насправді сталось. Коли наважилась, з полегшенням зітхнула, бо бомжа у хаті вже не було. Зиркнула у глазок, а він продовжував валятись у мене ледь живий під дверима так, що двері я вже не відкрию, прогулянка у мене відмінилась остаточно! Але думка про те, що він може померти у мене під дверима, мене не лишала покою, і хай мене назвуть безлюдяною, але в той момент його стан здоров'я мене мало хвилював.🙀 Мене продовжувало трусити, я судорожно зібрала свій телефон, включаю, і тут відразу дзвінок, сусід, моє спасіння.🙏 "Привіт , мала! Я спав, не чув , що ти дзвонила, що трапилось?" (До слова сказати, у мене постійно трапляються якісь історії, і він постійно мене з них витягав🙈 Взамін, я займалась з його дитиною англійською 😊 бартер завжди спрацьовував💪😏. Я коротко описала йому проблему, він сказав : "Тю...зараз вирішимо👍" Я сиділа в коридорі, обпершись об візок, в якому спала дитина, і продовжувала труситись. Через п'ять хвилин подзвонили у двері, я підірвалась, але глянувши у глазок, побачила сусіда, бомжа вже не було.😏 Я відкрила двері, він мене вислухав і лиш посміявся з моєї історії, сказав, що бомж ще не всі мізки пропив, і коли побачив сусіда ( а він такий внушитєльний парєнь) , зрозумів, що ластами треба рухати швидко, і змився своїми силами.🙈 Попрощавшись з сусідом, я ще довго не могла прийти до себе, відмиваючи поріг усіма засобами хімії, що мала. Я лиш тоді почала розуміти, що взагалі трапилось. Не знаю в який момент той бомж злиняв, коли у нього вистачило на це сили,і не знаю, щоб я робила, якби він не уповз, коли я закривала двері, бо я б реально його прибила. 🙈 Коли розповідала про це своєму чоловікові , який примчався за пів години додому, в нього були очі по п'ять копійок. "Ні, я знав, що ти навіжена, але щоб настільки!!!!" промовив він. Але добре, коли все добре закінчується!!! А тепер питання до вас, чи потрапляли ви колись в казусні ситуації, чи мій чоловік правий, і я одна в своєму роді. "За то зі мною не скучно", відповідаю йому, і він зі мною погоджується.😅 Розкажіть, про ваші самі казусні ситуації, в які ви потрапляли! Чи часто з вами таке стається? Бо зі мною тупо постійно щось трапляється😂😂😂 Не знаю, чи стікер собі на голову почепити, чи сорочку навиворіт носити, чи просто змиритись, з тим, що я така і все😏 Що скажете?
mama·Мама сына (1 год)
Никак!смиритесь...вы не он...он не хочет бросать,оставьте его в покое или найдите другого не курящего мужа
·3 отметок «Нравится»3·Ответить