Дівчатка, немає кому виговоритися Я не розумію як і коли це все жахіття може закінчитись... Не вірю що вони підуть у відступ Я сьогодні весь день плачу Ну як пережити все це Я схожу з розуму здається
Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Вибачте, але я ніколи не зрозумію мам, які нервують через карантин, тільки тому, що закрили садочки і школи. Часто читаю фрази: "Я зійду з розуму", "І що? Мені тепер розважати дитину?" і т.д. Я вважаю, це верх дибілізму. Це ж ВАША і тільки ваша дитина, плоть і кров. Вам апріорі повинно бути цікаво дивитись, як вона росте, розвивається і тим більше, як проводить вільний час і чим цікавиться. Я все розумію, іноді, хочеться спокійно попити чай чи прийняти гарячу ванну, але для цього достатньо попросити чоловіка/маму/свекруху/сестру/подругу посидіти пару годин з дитинкою, щоб "перевести подих". Цього достатньо, якщо дитина бажана і ви її любите, адже нормальна мама сама не зможе лишити дитину надовго,бо сумує вже, коли виходить за двері. І, так, пам'ятайте, ви жінка і мама, якій не можна пробачити холодність та дратівливість відносно своєї дитини, адже це у чоловіків психіка не витримує, та і погодьтеся, більшість чоловіків не так прив'язані до діток, як мама. Любіть більше дітей, а не себе. . P.S. це не стосується жінок, які одинокі і вимушені багато працювати. #незадоволенікарантином
Мамулічки, похвалю себе тут. Моя маленька перемога! В вересні я зіткнулась з дивною дискримінацією, виявляється не всі магазини дозволяють заходити з дитячими візочками. Писала в різні інстанції, скаржилась! Бо це не просто незаконно, це принизливо і неправильно. І от так тихенько табличку з перекресленим візочком зняли! Якщо ви стикаєтесь з такими табличками - не попускайте це повз себе. Фотографуйте, пишіть в книгу скарг, в центр захисту споживачів, в прокуратуру... я ще бордюрами займусь і пандусами, бо життя для людей, а не проти
Дівчата, хтось шкодував , що наважились на другу дитину? Мене вже задовбали ці внітрішні сумніви і качелі, від "мімімі хочу" , до "ніколи більше". Я не знаю, як для скбе вирішити це питання раз і назавжди:( з одного боку дуже хочеться велику родину, часто думаю, яка б ця нова людина могла б бути, з яким характером, як би з нами взяємодіяла і тд. А з іншого, це так важко і стільки страхів із цим пов'язано🙄
