Девочки крик душі!!! Коли чоловік на роботі я остаюсь з 2 дітьми дома, так старший вообще не слухає, то можить накричать (хотя ми його за це караємо), да чоловік з ним і гуляє і розмовляє, а у мене не так багато часу, то як не стірка то уборка то готовка і пішло поїхало і плюс маленька дитина... І весь час приділяю самому меншому, не напишу шо я геть не уділяю увагу старшому, уділяю, але не так багато. Коли його шось прошу це треба вигавкать пів дня, потом уже я дууже сердита можу і крикнуть чи і по жопі получить от тоді мама враг народа, чи шось не по його то все я погана!!! І замітила не один раз чоловік дома все наче більш менш нормально, тільки його нема, дитину наче хтось підмінив, неслухняний капець, треба робить так як хоче він. От сьогодні наприклад, попросив уключить його улюблені мультики, я уключила дивився години 3 ( на компі уключила) потім як виключать бо довго дивиться... Я і так не люблю коли дитина довго висне там у планшетах, тел., і тд...
Так він мені я тебе тож не буду слухаться, чи там робить як робиш ти, чи я візьму і у твоєму телефоні буду дивиться, а забрать то неможливо якщо і візьме телефон, не дає, тримає міцно і сердиться, але я ж перед цим обьясню йому.
Можливо я в чомусь не права, чи діти зараз такі балувані...
Я наприклад люблю коли до мене по-доброму, коли поясняють, спокійно все, ну а от коли не слухають, кричать, я довго не терплю, зриваюсь ( в основном кричу) ви не подумайте я не істеричка, ну просто інколи просто не хватає терпіння, блін крик душі, безвісти хочеться забігти, шо ж я роблю не так?????😢
Я люблю чистоту кругом, привчаю і дітей, навіть одяг складати привчаю, іграшки завжди шоб були впорядку, в общем все! І цілий день крутися як білка в колесі, поки в одній кімнаті приберу то в другій уже срач. В общем як діти... А я неможу звикнути шо хай буде срач, не прибирай ти! Так нєєєт, нада товктись же.... А потім шукаю в собі недостатки шо я шось роблю не так, однозначно я в чомусь не права, але в чом???? Чи можливо і не тільки я не права...
От сьогодні його наказала за його поведінку сказала шо мультиків тепер вообще дивитись не буде, телефонів шоб у руках не бачила, нових іграшок шоб не просив бо ніхто і не купить, так він уже мамочка пробач, я незнаю чого я такий не слухняний, я хочу слухатись... І жаль його стає сразу, і пробачаю інколи... Але ж ну це тож не вихід. Шо робить? Як буть? Я запуталась, у мене уже мислі пробігають шо я погана Мама!!!! Чоловік якось більше до дітей і гуляє з ними, а я не так....