Карантин в школі протягом тижня і я вже готувалась, що діти рознесуть хату і мій мозок буде…

Карантин в школі протягом тижня і я вже готувалась, що діти рознесуть хату і мій мозок буде гойдатися на люстрі.

І тут вони самі згадали про улюблену свою гру, як вони збираються на море і летять в Туреччину. Забігаю наперед, що три години я їх не бачила і змогла в цей час переробити все🙂

Звісно, щоб зібратися на море потрібні були літні речі, плавки, маски, рушники, кепки.

І головне валізи.

Не питайте чому чотири. Просто я їх дала і вони почали збирати речі.

Пройшла майже година, поки вони зібрали все необхідне у подорож. Потім вони викликали таксі, знімали гроші в банкоматі, спускались в ліфті. І це все було уявно в квартирі. Туалет був ліфтом, банкомат - холодильник…)))

Далі дорога в аеропорт.

Так пройшла ще година.

До речі вони взяли ще двох дітей і по дорозі в аеропорт згадували чи нічого не забули: підгузки, пустушки...

Нарешті приїхали в аеропорт.

І тут на арені через дві години з‘являюсь я з круасанами і какао на кухні, бо це їх лаунж зона.

Ще 30 хвилин на перекус.

Летіти довго. Читають дітям книжки в літаку (на дивані), грають з іграшками, знову перевіряють валізи, чи все взяли з собою.

По факту 3 години тільки зайняло, щоб діти долетіли до Туреччини. Завтра продовження. Розпакувати валізи і нарешті море і відпустка.

Я просто дозволила їм робити, що вони хочуть, і по факту отримала час для себе.

Це було круто! Відпустила і довірилась їм.

І коли вони виросли?!

#дітицещастя

#щастябутимамою