Час відвертих історій❤️ Пологи🤰🏼

Уявляла я свій день Х зовсім по іншому, думала що спочатку пробка, потім води і коли почнуться схватки то зразу приїдемо з чоловіком у лікарню. Але 20.09 о 22:00 мене почало трусити і страшенно ломало тіло, я була впевненна що це звичайна простуда, чоловік заварив гарячого чаю і впевнював не хвилюватися бо завтра стане краще. В 01:00 ночі я відчула сильну біль в животі і одрузу подумала що це схватки, але через 2 хв біль зняло як рукою. У ночі піднялася температура і була майже до ранку, цілу ніч чоловік відпоював теплим чайом і тільки наранок вдалося заснути. Прокинулась досить пізно для мене, майже о 13:00 і тоді зрозуміла що щось мені краще не стає і через 10 хв в мене відкрилася кровотеча. Повні очі сліз і шок, не могла зрозуміти що відбувається, я ж просто прихворіла. Сумки були уже давно зібрані в машині, ми взяли документи і поїхали до лікарні. Я в дорозі тільки молила бога щоб все було добре🙏🏼

По приїзду в лікарню, лікар зразу зробив огляд і сказав що це не простуда, просто такі у мене незвичні схватки, з температурою. Сказав що гарячим чайом ви це не вилічите 😅 так як розкритя було 3 см.

Ото ж за 5 хв я уже була в родовій і готовилася до пологів, все думала що ше трішки і буду тримати на руках свій скарб👼🏼 Але все було набагато складніше ніж я собі думала, біль ставала ще сильніша і час начебто стояв на місці. Чере годину лікар набрав ванну, на годину біль я не відчувала але далі біль тільки ставала сильнішою. Ще в допомозі були мячі, газ яким дихала при кожній сильній схватці і крісло яке саме розминало спину, бо ті болі в спині то Адіще🔥

Отже прийшов вечір, повне розкриття, прокололи води, сил уже нінащо нема і тільки чоловіча пітримка з боку мене рятувала.

І коли йшли потуги то була впевненна що ще пару хвилин і ми зустрінемось але сили в мене уже не було нінащо. лікарі сказали що будемо готовити операційну, робитимемо кесарів розтин. Так як дитина велика і ризикувати тут не можна.

І от на годинники 20:55 коли я в перше побачила свого маленького синочка👼🏼 мому щастю не було меж, мені його дали поцілувати і положили на груди чоловіку так як мене ще зашивали. Після операційної перевезли в палату і ше пів години мене трасло наче ненормальну, потім до мене вперше приклали сина і всі болі забулись в одну хвилину, начебто цього і не було. Але одне я можу сказати точно, це того варте щоб тримати на руках такий скарб . Родився син 4110кг , 58 см. З іменем все було просто, ще задовго до народження сина ми знали що у нас будем синочок Давід👼🏼

На наступний день, першим рейсом до нас прилетіли мої батьки та сестра. І уже всі разом з чоловіком прийшли привітати з найщасливішим днем у нашому житті👨‍👩‍👦