#мійшляхдоматеринства#

Продовження

Потім я нарешті знайшла роботу яка мені подобається, потрібно було поновлювати і поповнювати знання тому часу на роздуми залишалось менше.

Хоча зіштовхнулась з таким явищем як безтактність (тупість) людей. Всім було цікаво чому в мене немає дітей - а не хочеш чи не можеш? а хоч раз вагітніла? а як це ти в Києві не змогла знайти хорошого лікаря? а що будеш робити? і т.д. Чому люди не розуміють, що таке питати не можна, тим більше в малознайомої людини? Невже так складно зрозуміти, що такими питаннями ти робиш боляче?

Та я вся поринула в роботу, паралельно приймала вітаміни для щитовидки, сварилась з чоловіком щоб не пив спиртне ( йому якраз зробили обрізання по медичним показникам тому інтимного життя у нас не було і я вирішила - а може цього разу якраз все вийде, а він сказав заспокоїтись і змиритись з тим, що дітей в нас не буде і прийдеться або всиновити або їхати за кордон, щоб заробити грошей на ЕКО.

На роботі почались проблеми, стояло питання чи я взагалі буду там працювати (стояло питання роботи самого підприємства), мені затримували заробітну плату, чоловік пішов в загул - заливав психологічну травму по примусовому обрізанню - як він пояснив.

Мене це дуже розізлило, ми почали скандалити, я вже почала говорити про розлучення, чоловік почав просити заспокоїтись і дати час до кінця місяця і тут та наче якийсь внутрішній голос - а коли в тебе були місячні? Зрозумівши, що затримка 5 днів я зразу постаралась заспокоїтись і лягти спати, хоча дуже боялась що це черговий збій і знову буде розчарування.

Наступного дня я купила тест, і коли побачила дві смужки перші секунди я тупо дивилась і придивлялась.

Потім були сльози, сміх, і майже істерика ( тому що було дуже страшно - щоб все було добре)

Чоловікові я просто показала тест зі словами - хочу тобі щось сказати, а далі мене накрило. ( Хоча колись я планувала, як зроблю це красиво, оригінально і т.д.)

Потім на 7 тижні я попала в лікарню - загроза переривання (були мажучі виділення 3 тижні). Я старалась думати про позитивне і як мантру повторювала слова із молитви - "скріпи і збережи плід лона мого до тих пір поки прийде його час з'явитись на світ". Їх я повторювала можна сказати всю вагітність.

Мій висновок - 1)завжди потрібно вірити і слухати своє серце

2) знайти хорошого лікаря

3) проробити психологічне (внутрішнє ставлення). Тепер я готова повірити в термін " психологічне безпліддя"

4) розслабитись і відпустити ситуацію - мене ця фраза так злила, що прям аж до скрипу зубів і сіпання ока.

Всім хто ще чекає на своє щастя - пам'ятайте в кожного свій шлях - в когось довгий, в когось коротший, тернистий або гладший, звилистий або прямий, але він в кожного свій і обов'язково приведе вас до вашого щастя!