#відгук #vbac #вппкр #3пб #Київ #Юлія_Орленко #лотосові_пологи #природні_пологи

#відгук

#vbac #вппкр #3пб #Київ #Юлія_Орленко #лотосові_пологи #природні_пологи

❤Вступ або як вибороти право на звичайну протокольну практику в акушерстві під номером 976.

Як всі вже тут знають, мій шлях до вппкр пологів був вельми тернистим, а саме не вдалось ані напряму, ані через вельми непгані контакти знайти людину, яка візьме мене за руку і пройде впевнено цей шлях природніх пологів, дехто ніби погодився, а потім просто відмовився як ні в чому і не бувало. Отже мій висновок- нормальної, постійної і впевненої практики вппкр у Львові поки не існує і нема, на жаль, надихаючих і знаючих цю тему лікарів.

Отже, я обирала між кількома містами, але зупинилась на столиці. За півроку до пологів я почала шукати лікарів, багато читала, багато брала відгуків напряму, радилась з лікарями з галузі і на початку був великий список десь до 20 лікарів.

Частина відфільтрувалась по детальному аналізу і відгуках в мережі, частина по переписці,частина по телефону і до раунду 3 у мене вийшло 5-6 лікарів з різних закладів, до яких я поїхала на 32 тижні на особисту зустріч/знайомство. Я обрала 3 пологовий і розумію, що добре, що слухалась свого серця та інтуїцію, бо те, що ми тут вчора зробили не вийшло ні в 5, ні в 7, більш ніж переконана.

Частина 1. Непоганий старт 🙋‍♀️

Я до останнього виборола право таки не госпіталізовуватись на 38,39 тижнів і вівторок був вже днем Х, коли мала лягати в стаціонар.

22.30 12.11.2018р.

Ввечері почало хапати традиційно живіт, але чомусь на цей раз я вирішила промоніторити частоту перейм і зрозуміла, що станом на 2.00 ночі я вже мала наростаючі перейми з відстанню 10-14 хвилин. Я розбудила лікаря, вона була дещо схвильована, бо до 7 ранку на зміні лікар, який не дуже за впкр та й за пп і різати полюбляє, а моя лікар- молодий спец без вагона досвіду в 20 років і регалій у вигляді завідуючої відділенням і про всі такі випадки треба докладати старшому черговому, начмеду і головному лікареві, але сказала будемо боротись. І боротьба у неї там була я так розумію запекла)))

Поступила я з відкриттям 3 см, нас оформили і провели в пологовий зал. Це зал для природніх пологів по Одену і пологів водних. Просторо, чистенько і доволі затишно. У мене була акушер-доула-перинатальний психолог, тож ми мило спілкувались, вона показала чоловіку як мені допомагати на переймах, як можна сидіти. Ми пішли писати монітор і він був ідеальний. Написала відмову від КР.

Потім нас таки покликав старший черговий на узд мій рубець дивитись, він хотів відразу кр, говорив, що не такий то він і товстий))) але поводився тактовно і мені ні слова поганого не сказав. О 9 ранку на чергування заступила заввідділенням Манжула Людмила і ми були врятовані, бо вона однодумець Юлі в пологах. Десь 7 ранку у мене мав знову бути огляд, а у нас аж 4см розкриття стало з 3..ну таке собі.

Пішли писати другий раз монітор, але паніки ніхто не піднімав, просто вірили, що у нас такий темп і все йде добре, монітор ще й купа інтернів писало 🙃. Мене ще оглядала Манжула, бо вона неабияк хвилювалась і всі почали діяти великою командою. Тут в 3пб це перший випадок пологів вппкр з інтервалом 2 роки і 4 міс.

Частина 2. Останні години, які запам'яталися як щось дуже приємне і релаксуюче

Ми побували у ванній, слухали класну музику і до 11 год мали вже фактично повне розкриття, до якого ми прийшли з жартами, сміхом, історіями веселими, хитанням на фітболі. Старались робити максимально темно і тихо, поменше нас турбувати. Під час пологів їла макдак морозиво, пила кефір, йогурт, шоколад- все, що душа бажала :)

Частина 3. Потуги, довжиною у вічність

А це найхвилююча частина розповіді, бо на цьому весь спокій і закінчувався. Ми думали до 13 народимо, агась! У доні були інші плани, як і в мого організму. Отже, після 🛀 майже повне, починаємо робити все аби дитинка рухалась і вставлялась в таз, хитання, пози, стільчик і вона то і рухалась, але темпи.. до того ж я почала впадати в слабкість, бо не спала всю ніч і потихеньку мої сили гасли. Біль був на тих переймах вже такий адський, що я співала і кричала різні звуки, але найприкріше було, що мала опускалась дуже повільно, а сили мене покидали. Приходила зав- то золота жінка, посміхалась і казала- динаміка повільна, але є, всім сісти, чекати, дівчину не тужити, нічого не робимо- чекаємо.

Моя Юля і акушер повністю підтримували і вірили в мене як ніхто взагалі, бо десь на 3 годині потуг я розклеїлась, розвревілась, жаліючи себе, але язик про кр не повертався, бо надто довгий шлях ми вже пройшли. Чоловік підбадьорював як міг, розповідав, що в марафонах так само і мені тільки здається, що сил нема, а мені треба розкрити свій резервний ресурс.

Десь 15.00 всі вижаті, виснажені і втомлені. Я вже відрубаюсь в дрімання поміж болями, ми робимо все, шукаємо спосіб, як допомогти дитині опуститись. Вертикальні пози, танці ведмедика косолапого, стільчик вертикальний, сідаємо на корточки, тримають мені ноги. Я від тих болей вже і м'яла всіх, і копала, і співала і по ходу видавала тваринні звуки.. Почались і перешкоди у вигляді вагінального набряку, думали він не пускав дитину. Було прийняте рішення після 15:00 дати розведений розчин окситоцину, щоб я не зомліла, бо мене вже бризкали і обливали водою аби я їх чула. Тільки тоді поставили катетер, до того нічого такого навіть не пропонували. Ми думали ми вже дуже близько, але це все протривало ще 2,5 години.

Виявилось, що всі 4 узд апарати помилились, у нас була очікувана маса тіла 2900-3000, але вже о 15 всім стало ясно, що дитинка далеко не маленька. Коли зважили після теплового ланцюжка, не повірили своїм очам і просили переважити ще раз- 3855/57 см

16:00 пристрасті ще більші, ми думаємо, що набряк заважає вставитись дитині і йде мова, що на крайняк треба епізіо, але ніхто його не хоче і вирішуємо робити все до останнього. Бо прогрес повільний, але він таки є. Останні 1,5 год потуг я памятаю в тумані. У мене було темно в очах і я закривала їх. Тут треба була вже активна моя праця і допомога дитині. Я слухалась, намагалась все виконувати, тільки сили підводили. Але я таки зібралась, і особливо, коли мені сказали, видно чубчик :) і десь за 4 потуги народила доню, яка йшла в таз ще з лівою рукою вперед разом, тому і так важко було туди попасти!

3 період обрали вичікувальну тактику та ще й сказали будуть лотосові пологи. Плацента малої була ще 2,5 год з нею разом приєднана.

На жаль, гарних фото особливо нема з теплового ланцюжка, бо я вже на потугах все з себе поскидала :)

Коли малу плюхнули на мене- я ридала від щастя і того тепла! Ми обійшлись без епізіо, 2 тріщинами (зробили косметику просто), за що я вдячна Юлі і дуже щаслива.

Відчуття після природніх пологів просто словами не передати, тому це щось неймовірне 😍😍😍 , чого я бажаю кожній з вас!

👨‍⚕️Наша команда

Лікар-ентузіаст, професіонал і неймовірна людина- Юлія Орленко, без якої ми б це не організували

Акушер/доула/перинатальний психолог з 3ПБ- Олена

Партнер в пологах- Чоловік

Час в пологах - 12.11.2018 з 22:30 перші перейми і 17:27 13.11.2018 ми народились.

Час в потугах близько 7 годин (😣😵🤪)