Позавчора увечері Ілька грався старенькою дерев'яною лінійкою. Складна така, метрова, здається. До речі, цікаво: батьки…

Позавчора увечері Ілька грався старенькою дерев'яною лінійкою. Складна така, метрова, здається.

До речі, цікаво: батьки кажуть, що першою улюбленою іграшкою Ігоря - мого чоловіка - теж була лінійка.🙂

Ілька спершу захоплено крутив її на всі боки, складав-розкладав, уважно роздивлявся поділки та цифри.

А потім раптом запитав:

- Мама, а скільки тобі років?

- 30.

- А де тут 30?..

Я знайшла відповідну цифру на шкалі.

Далі посипалося:

- А татові скільки? А бабусі? А тобі, дідусь? Покажи, ДЕ ТВОЯ цифра?..

Так, проста гра. Звичайна дитяча цікавість.

А от ми всі, дорослі, у той момент задумались. Мабуть, кожен про своє…

Я думала про СВОЮ ЦИФРУ і про СВОЮ ЛІНІЙКУ: скільки фігур ще хочеться накреслити, скільки відрізків виміряти, скільки точок з'єднати!

А якої довжини лінійка - невідомо...

Я думала про те, як важливо насолоджуватися кожною поділкою, цінувати її; проживати кожен міліметр, сантиметр із розумінням, насолодою, вдячністю.

Хочеться читати цікаві книги, обіймати найдорожчих людей і робити цей світ хоч трошечки кращим.

І як прикро витрачати дорогоцінні міліметри та сантиметри на порожні, безглузді речі…

Якось трохи сумно стало від цих думок.

А потім поглянула на це З ІНШОГО БОКУ: коли не вистачає мотивації, немає бажання щось робити, кудись рухатися, щось змінювати, - мабуть, варто згадувати про СВОЮ ЛІНІЙКУ.

Скільки там сантиметрів вже набігло?..

От вам і мотивація, чи не так?😉

Ні, я не хочу навіювати вам смуток.

Не варто витрачати на нього свої дорогоцінні міліметри🙂.

Просто проживіть сьогодні цей день по-справжньому, смакуючи кожну хвилину.

І нехай у кожному міліметрі буде більше любові, натхнення, вдячності і жаги до життя!♥️