Питання до тих хто перехворів, або в процесі? Антибіотики при COVID-19 в яких випадках призначали? Мені крім жарознижуючого і відхаркувального засобу нічого не призначили. Хоч по аналізу є ознаки пневмонії. Стрьомно якось... Я не те щоб фанат АБ, але чула що багатьом ледь не зразу виписують.
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Дівчата виникла проблема , потрібна ваша допомога , допомога словом , допомога власним досвідом . В мене багато питань і багато думок в голові і виню себе . Почну з того , що на прийом до лікаря ми записались , але пока не потрапили до нього хочу почитати ваші історії про ваш досвід . Можливо у когось таке було .. Сину 2,6 років . У нас виникла проблема з туалетом . Сходити попісяти на горщик без проблем , вдома цілий день без памперсу , вночі і на денний сон без памперсу , прокидається після сну і біжить сам до горщика , протягом дня теж сам біжить до горщика , з каканням дуже рідко сідав на горщик можна сказати несідав майже , завжди втрусики і переважно на вулиці. Памперс використовували тільки на вулицю. Проблема в тому , що я вирішила як тільки потепліє не буду одягати памперс на вулицю замість памперсу хлопкові трусікі з ціллю ,сина привчити ходити під дерево чи до туалету ( кафе , ресторан) . І забутись про памперс . Я все йому пояснила , що типу як захочеш пісяти скажеш мамі і мама зніме трусікі і попісяєм за деревом чи в кущях . Перші дні він просто пісяв втрусікі і уже мені говорив як все зробив , я брала сменку , переодягала ( я не сварила його , ніколи не сварю коли він попісяє в трусіки чи покакає ) , пройшло пару днів і сьогодні він відмовився пісяти на вулиці взагалі . Бачу що хоче , я йому пояснюю давай під дерево він каже ні , говорю пісяй в трусікі мама передіне він каже що хоче пісяти тільки вдома на горщик . Ми далеко відійшли від дому і поки повертались додому він терпів , зайшли додому він побіг зразу на горщик пісяти . Це капец , терпіти теж не добре .. Виню себе так як розумію що він мабуть був не готовий і я поспішила перевчати . Ввечері одягнула памперс , перед виходом одягаючи проговорили що я одягаю памперс і можем пісяти в нього і все добре мама взяла сухі трусікі прозапас , але історія повторилась зі словами " буду пісяти вдома на горшик" З каканням теж біда . Навіть не знаю як пояснити , таке відчуття що хоче какати , дуже хоче але терпить .Я так розумію як тільки ідуть позови покакати то він то хоче прилягти , то сісти , то на руки , коли на майданчику то біжить до качелі щоб сісти . Даю проносне , не помогає , запори по 5 днів , Почала просто олію давати , бачу мучить а він терпить. Він у мене не їсть молочки , я почала давати " Біогай " пробіотик ( одні говорять давай інші кажуть кріпить )Він в мене рухливий , постійно бігає , в харчуванні виключила всі продукти які можуть кріпити . Даю навпаки те що може слабити . Звичайно до лікаря ми записались , аналізи кала , мочі я здам . ( Але в цьому теж проблема він як і какая то пізно в вечері і всі лабораторії закриті і , а на аналіз кал має бути свіжий а не вечірній , от уже другий тиждень не можу здати аналіз) Просто зараз дуже переживаю , не можу знайти собі місця і виню себе . Так як думаю що це психологічне . Можливо це вік такий і він почав соромитись і розуміти що в трусікі какати , пісяти неприємно , мокро і т. д. і стримує себе . Але не какати по 5 днів це капец . Животик мягкий , скарг на те що в нього болить живіт немає .. Підскажіть може у когось таке було , що робити ці дні поки ми не пішли до лікаря ??
Я одна не розумію чому ми так прагли і прагнемо до Європи. Я дуже вдячна всим європейцям за допомогу. Але відверто Україна на багато кроків попереду. В багатьох аспектах. Вартість житла в Європі для звичайних людей не досяжна, багато людей просто все життя орендують. Звісно простіше і набагато дешевше придбати машину. А на комунальні послуги теж космічні ціни. Медицина взагалі, ніби ми на різних планетах. Ніяких обстежень перед вакцинацією лікар не робить, я записалася в клініку до лікаря, а потім до медсестри. Лікар дитині не зробив ніякого огляду, все що ми дізналися це вагу дитини. Якщо дитина на розсуд мами добре себе почуває, вперед. Ніяких, а послухати, а подивитися, а про аналіз крові взагалі мова не йдеться. Навіть коли у дитини було акне, нам лікар без різних аналізів в 3 тижні призначає антибіотик. Коли я сказала, що ще не давала дитині води, всі були в шоці. Зібрали пів лікарні консиліуму, що дитина без води. Всим колективом мене переконували, що це не правильно. Для кого ті рекомендації ВООЗ тільки для українців?? Банківська система. Я два місяці робила і чекала на відкриття рахунку, в результаті sorry, в нашій системі зникли всі ваші дані( і знову чекаю. На вулицях люди смітять не соромлячись і, ще ти не маєш права робити людям зауваження, не тому, що ти не європеєць, а взагалі ні в кого не має такого права. В Україні до цього ставляться відповідальніше, звісно і в нас є такі люди. Але… Люди привітні, дуже нам допомагають, але і не задоволених я теж зустрічала, наприклад місцевий хлопець накинувся на дівчину(нашу) з двома маленькими дітьми прямо на дитячому майданчику. Поліція сказала, що нічим допомогти не може. Це було жахливо….і плював в обличчя і взуттям кидався. У нас це один майданчик, до якого йти більше ніж пів години. Але і туди ми вже місяць не ходимо. Та ситуація досі перед очима. Я до того, що такого ставлення до нас дуже багато, часто чую: «Чому ви не робили нічого 8 років?», «Світ здурів, коли відкриють очі?», «Що це за цирк?», «Для чого ці привілегії українцям?» Звісно, що та підтримка яку ми отримуємо, перекриває ті негативні вислови людей. І ти відчуваєш ніби весь світ з тобою, а потім отримуєш: «З України? Ну зрозуміло, понаїхали, халявщики.» А я що можу казати?? Батько чоловіка був і в АТО і зараз в ЗСУ. Але у мене і до того АТО багато питань, коли вторгаються зі зброєю і технікою, ми організовуємо лиши антитерористичну організацію. То дійсно питання, чому? За, що гинули тоді люди, і зараз. А КРИМ взагалі, хочете беріть, ми поговоримо, що він наш, але робити нічого не будемо. З Росією все і так зрозуміло, ненавиджу всим серцем. Тварюки. Гидко і бридко від тих людей. Які вбивають і ґвалтують. Мені іноді здається, що це страшний сон, від якого я не можу прокинутися. Просто питання, чому ми не можемо бути незалежною країною, як Швейцарія наприклад. Ми хочемо до Європи, а нас не беруть. То можливо і не треба? Чому нам все кудись потрібно? Україна переможе. Я вірю в те, що справедливість має бути. Але для мене та ціна страшна. Ця ціна це - життя, життя людей. А життя у людини одне! А ще українці найпрацьовитіший і найвідповідальніший народ. І дуже розумний.
як заставити себе їсти творог?!... розумію ,що він потрібен і мені і манюньому,але їсти його не можу( хто як бореться із собою? може страви якісь готуєте? дякую
Таня·
Мама двоих (2 года, 7 лет)
Результати сечі вроді норм, ацетону нема
Настя·
Мама дочки (3 года), беременна (4 нед.)
t.me/mamadoktor спитайте в цій групі, консультує педіатр вищої категорії
Таня··
Мама двоих (2 года, 7 лет)
Дуже дякую
Натали·
Мама сына (3 года)
Честно, в анализе не понимаю. Но у нас похоже было вчера. Грипп типа А. Вся группа деток в саду заболели . В любом случаи , скорейшего выздоровления малышу 🙏🏻
Таня··
Мама двоих (2 года, 7 лет)
Спасибо 🙏
Антонина·
Мама сына (1 год)
СОЭ в норме, антибиотик не нужен. Для более информативного анализа ещё сдайте с-реактивный белок (кровь) и тогда точно все станет ясно
Таня··
Мама двоих (2 года, 7 лет)
Спасибо за совет 🙏 спрошу утром доктора
Юлия·
Мама дочки (2 года)
Тест на ротавирус сделайте,похоже на него...
Таня··
Мама двоих (2 года, 7 лет)
Спасибо за совет 🙏
Яна·
Мама сына (3 года)
У Вас повышены лейкоциты, скорее всего бактериальная инфекция.При вирусе лейкоциты заниженные
Яна··
Мама сына (3 года)
Это несколько мне известно, я не медик)
Таня··
Мама двоих (2 года, 7 лет)
Ну вот я в интернете тоже начиталась, что вроде бактерии