Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
елена
елена
Мама сына (1 год)

#чоловікиплачуть Чому, чоловіки не плачуть? Вони же живі? Все живе - плаче? . Коли вони не плачуть? Коли їх образили?…

#чоловікиплачуть

Чому, чоловіки не плачуть? Вони же живі? Все живе - плаче? . Коли вони не плачуть? Коли їх образили? Коли вдарили? Коли забрали те, що вони люблять?😭

Останнім часом в мене на уроках постійно плачуть діти. То дівчата, то ось і хлопчик. 8 років. Спочатку він засмутився, потім піджав губки, потім замерло дихання, потім заплакав. І біля нього сиділа дівчинка, вони ходять у двох на німецьку. Вона нічого не сказала. І він не знав, чому він плаче. Ні, після мого питання, чому?, він вимовив, "я не знаю що робити" . Тобто він не розумів, що я від нього/них хочу. І так, я - була строгою. Я пояснила завдання, і попросила зробити, він не розумів. Я ще раз пояснила, він знов, не зрозумів. Я спитала " Що саме ти не розумієш?" мовчання, мовчання, сльози 😭.

Для мене, це і ще раз висновок для батьків : Діти не мають шансів проти бажанням/вимогам "стати успішними". Діти напружуються настільки, що вони не розуміють навіть ігру (а я пояснювала як грати). 🤯

Я в той момент не зрозуміла, як реагувати (головою в уроці, а треба слухати серце в такому разі), і сказала короную фразу " заспокойся, хлопчики не плачуть " 😩🤮🙈 І сама потім отямилась. Що!!! А потім, подумала, " якого біса, в мене на уроках діти плачуть?! Чому?!" І дійшла потім іншого виснавку : Діти стали зручними. Зручними для батьків, можливо мають бути і зручними для вчителів тощо. І коли дитина бачить, відчуває, що він/вона "незручний", тобто не відповідає вимогам, він не знає що робити, губиться у виборі, бо з'явились не зручні обставини, інші вимоги. Важко? Тож не важливо, чи хлопчик чи дівчинка. Усі плачуть. ❤️

Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній…

Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній країні бридко жити, особливо коли вони живуть в першії столиці України. Тотальна не повага до мови до країни, при тому кричати що « я коренная жительница и буду жить в этой стране» але обезцінювати все що належить її батьківщині , тепер я розумію чому ми так живем і винна не тільки влада... Нажаль Я розмовляю українською та російською але ніколи не зможу сказати що рідна мова російська Надіюсь наші діти будуть кращими і будуть цінувати все що нас оточує насамперед будуть вдячними ..

Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу…

Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢

Була в родичів. Одна з яких має хлопчика і дівчинку. От вона мені сказала, що любов матері до хлопчика якась інша і…

Була в родичів. Одна з яких має хлопчика і дівчинку. От вона мені сказала, що любов матері до хлопчика якась інша і відчувається по-іншому і навіть сильніша. Як ви вважаєте, це дійсно так?