Все під контролем. Лідія Бабич От народилась дитинка. Батьки відповідально готувались, ходили на…

Все під контролем. Лідія Бабич

От народилась дитинка.

Батьки відповідально готувались, ходили на курси, читали книжки і блоги. Вибрали педіатра ще до пологів. Знають багато про ГВ, безпечний сон, теорію привязаності, червоні прапорці, фізичний розвиток, про вітамін Д та мікроклімат в оселі. Інформації - вагон. Навіть два.

Хочеться бути найкращими батьками. Хочеться не наламати дров. І щоб мир та спокій, всі посміхаються, виспались, дитя щасливе і батьки такі не напружені.

Все починається поступово. Як в кіно, коли потроху закручується сюжет.

- Маленькі поміточки, якою коли груддю погодувала, щоб не забути.

- "Галочки" в блокнотику, чи дитя покакало сьогодні.

- "Галочки" - чи маля попісяло. Бо читали ж що має бути стільки-то сечовипускань, бо це ж значить чи вистачає молока.

- Зцідила молоко - скільки ж його там взагалі є в грудях? А в двох? А чого так мало?.. чи вистачає дитині?

- Зважування щотижня, бо ж треба стежити за прибавками. Несила дочекатись кінця тижня - зважимо через день. І тепер вже щодня. Незчулися як вже важимо до і після годування, хоча читали що це неінформативно, але все ж таки.

- Треба контролювати, щоб був стул. Бо як не покакає, то буде більше трудитися, крехтіти вночі, гірше буде спати. Так, чули, що може не бути стулу 5-7 днів, але ж страшно стільки чекати. Ставимо свічку. Ні, не за здравіє, а гліцеринову. Потім через 3 дні знову. Знову. Через 2 дні. Щодня. Бо як не поставити, якщо кряхтить і червоніє? Без свічки не какає взагалі вже 2 місяці.

- треба вкладати спати по годинах. Бо накопичиться втома, перезбудиться, не буде спати. Прокидання, активне неспання, заспокоюємося перед сном, ритуал вкладання обов'язково, щоб все було однакове, і засинати з грудьми це шкідлива звичка. Треба відучити негайно. Часто прокидається - винна мати. Недопереутомила дитину. Треба контролювати тривалість сну, все записувати в щоденник. Трекер сну - додаток в смартфоні.

Трекер тривалості годування. 15 хвилин одну грудь, 15 хвилин другу. 10 хвилин мало, 25- багато.

Гуляти 10 хвилин.

Купати 5 хвилин.

Стегна розвести 200 разів на день.

Голівку має тримати в 1 місяць.

В 1 рік - 10 слів.

45 грамів м'яса, 80 грамів пюрешки. Скільки з них розмазано по обличчю, а скільки - по столу? Ні, давай я тебе погодкю, бо я д не буду знати скільки ти з'їдаєш. В табличках написано що треба вже 115 грамів, а ти і від чайної ложки плюєшся.

Водний чи масляний вітамін Д?

Пірнати чи не пірнати?

Щеплювати чи не щеплювати?

В державний чи в приватний садочок?

І здається, що ось-ось голова лусне від кількості інформації. Бо стільки треба перемінних факторів постійно тримати в голові.

Здається, що в будь-який момент все може полетіти шкереберть, якщо перестати контролювати. А нам не можна шкереберть, у нас режим, годування, прогулянки, бо інакше буде істерика. Та не у дитини. А у дорослих.

Бо здається, якщо ще трохи напружитись, ще трохи все проконтролювати, простежити - і нарешті можна буде розслабитись. Вже нема жодних сил, зник апетит, серце вискакує, важко заснути, нема радості. Але ж треба "якісно проводити час" з дитиною, треба весело гратися з малюком, тож постараємося, мама не має права на втому і розпач.

Зупиніться.

Є такий момент, коли збільшення контролю вже не покращує результат.

Ви відчували таке?

Коли оці всі трекери, годинник та записники стають знаряддями тортур, а не свідками перемог. І страшно зупинитись попри повне виснаження. Але зупиняйтесь. Складіть список - параметри, за якими я стежу щодня. Що з цього ви могли б "відпустити"? Я щодня бачу родини, яких бажання бути хорошими батьками загнало в тривожний розлад. Бережіть себе.

#педіатрія_з_любовю