Запитували, як я знайшла з дитиною кімнату в гуртожитку.
Гуртожиток, бо я реально розуміла, що 1кімнатну квартиру не потяну. Поки. Звісно також розуміла, що після слів "в мене є дочка" шанси, що я швидко знайду кімнату були не високі. Особливо мені сподобався натяк однієї власниці кімнати на те, що я щоб покупати дитину буду витрачати 2 ванни води 😅 кожен день. Відмовили. Ну ок. Шукаю далі. Знайшла ще один варіант. І наче вираз "я і моя дочка" не відлякав. Їду на огляд. Мене попередили, що там ще живуть колишні мешканці. Мешканка з дитиною. "І там не все просто". Заходимо в кімнату. Кімната гарно мебльована з технікою. Мені сподобалося. Але тут почалося...Квартиранка одразу до мене: "А вам казали, що вас виселять на вулицю через 3 місяці без пояснень?". Власниця до мене: "От бачите? Не можу її вигнати. Требує гроші за замок, який зламала її дитина!" Відчуваю, що в повітрі вже починає іскрити. Квартирантка: "А чого я повинна виїжджати? Я оплатила до 15 числа!!!!". Це ще 3 тижні. Власниця закіпає за секунду: " Так, бл**ь я тобі сказала, що я не хочу, щоб ти тут жила! Я тобі повертаю твої срані гроші! Іди на йух звідси!!! Я звоню в міліцію!" Власниця: "Ти бл**ь не маєш права мене з дитиною виселяти!!!". Я така стою слухаю цей "милий" діалог. Власниця бере мене під локоток і виводить на коридор і в спину нам "Пошла на йух с*ка!!!" На що у відповідь від власниці теж саме прозвучало. В мене так трохи задзеленчало в вухах. На вулиці мене запитують чи мені сподобалась кімната? Власне, то була наша перша і остання зустріч.
Шукаю далі. І ось наступний дзвінок рієлтору був успішним. Є кімната. Район біля вокзала. Ашан поряд. Те, що мені треба. Господар хороший чоловік. З дитиною не проблема. Отак ми і вселилися. Сусіди не буйні. В однієї бабусі є папуга, який голосно кричить. Дочку це приводить в неописуемый восторг. Бабуся іноді спеціально для Діанки виставляє клітку з ним на коридор. Тоді я малишку не можу загнати додому, бо вона стоїть і тикає пальцем на папугу в клітці і кричить на нього 😅 Прогулянки за пальчик по коридору наше улюблене заняття. Коли Діанка б'є по дверях, це означає, що пора йти на коридор 🙃😊
Комментарии
Відчувається, що ви дуже позитивна, сильна і хороша людина, у таких,як ви все буде добре!!🙏
Вы такая молодец! Пусть у вас с малышкой все будет хорошо!
)) а як справляєтеся з дочкою,хоч хтось помагає? А якщо форс-мажор?
Справляюся;) звісно бувають періоди Сонечко, бувають Хмарки, коли хочеться лежати і втичити в стелю, а потім згадуєш, що в тебе з'явалялося 2 цукерки шоколадні і в принципі чай я давно не пила 🙃😊 Попускає))
Останній міні форс-мажор був на минулому тижні) вранці їла булочку з маком...згодом я розумію, що в мене відпало півзуба 😮🤪 після сну малої, я її в оберемку і в стоматполіклінніку)) поки мене лікували, в принципі я її не чула. Стоматолог сказав, що слідкує за нею 😄 бо я сиділа спиною до неї. Коли повернулася, то Діанка стояла обмотана моїм шарфом поряд розпатрошений рюкзак, а в руках телефон з невдалою спробою увімкнути мультик на ютуб😁 Більш ніщо не постраждало 😀
Якщо щось серйозне ттт, теж буде або зі мною, або сестрі, або невістці. Ну це в дуже крайньому випадку 🙂
Ну вы Мега позитивчик и оптимистка! Я тоже стараюсь такой быть, но иногда позитив меня покидает