Моя донька від народження досить спокійна, безпроблемна дитина в плані поведінки. Була...ось їй стукнуло 7 років і це шок яка вона стала гостра на язик, капризна а інколи ахуєвша 😵 💫. Маніпуляції по будь якому поводу. То вона не буде їсти, то вона не буде робити і т.д. і головне так оборзєла що щодня мені висказує "зачем я її роділа" якщо я не можу зробити її щасливою 🤪. А я що? Я просто народила бажану дитину, любила і люблю, не била її, все намагаюсь пояснювати. Тепер вона сидить на голові міцно. А скільки я гідоти вже почула в свою адресу з вуст дитини. Я в шоці. Довиховувалась 🤪
#історіяжиттяvikki У всіх такий радісний день, день мами, розповіді про мам. А в мене нестало мами, її нестало, коли мені було 2 роки і 2 місяці. ДТП... Хто б що не казав, а я пам'ятаю уривками як я чекала її з роботи, і ми будували з подушок хатинку. І ще я пам'ятаю той чорний день, день її похорон. Я стояла у великій залі біля її труни, і не розуміла чому мама спить, не встає, не грається зі мною, чому ті всі люди ходили і жаліли мене, намагались вивести з кімнати, а я не давалась, хотіла з мамою бути. Пам'ятаю той день як сьогоднішній, то було 25 років назад. Вона мені інколи сниться, сниться живою і молодою на той час їй 28 років було... Не можу далі писати 😢😢😢
привезли нам сьогодні кроватку,от і думаю не рано її збирати ще?дівчатка на якому сроці у вас була зібрана???
Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але не обіцяю. Є у мене подруга, ми знайомі 10 років, раніше були дуже близькими. Коли я вийшла заміж, завагітніла і була на 7 місяці ми припинили спілкування. З народженням дитини вона не привітала. Ми не спілкувалися рік, але я вирішила зробити перший крок і дізнатися як у неї справи. Після того мені здавалося, що все нормально. Ми з Софією двічі приїжджали до моїх батьків в інше місто і у нас була можливість побачитися. Софію я брала з собою так як батьки на роботі. Про дитину я майже не говорила, тільки, коли подруга щось запитувала .Вона казала, що дітей поки не хоче, а тепер каже, що не хоче взагалі. Я поважаю її вибір і не намагаюся переконати. Але є одна проблеми, це те як вона ставиться до моєї дитини. Я не вимагаю щоб вона її любила, розважала чи щось таке. Але...хоча б не ігнорувати її присутність. Останній раз ми бачилися весною. Гуляли втрьох. Частину шляху Софія їхала в колясці, частину - йшла ніжками. Ми вже збиралися йти додому, я запила Соню чи поїде вона в колясці, але її увагу щось відволікло і вона не одразу відповіла. На що подруга сказала "Що ти хочеш почути вона ж дитина?" Мене це заділо і я сказала, що по можливості прислухаюся до бажань своєї дитини. Далі вона розказувала, що діти вилазять на голову і т.д. Інша ситуація була, коли ми були в Карпатах. Замість того щоб розпитати як нам відпочивається, питання було таким "а ви не думали її залишити в батьків?". Я сказала, що ні. Далі вона намагалася мене переконати, чи що 2 роки це вже не така мала дитина і ще писала безліч всяких "аргументів". На що я як попугай казала, що кожна мама сама вирішує і материнство на практиці не таке як в теорії. Дрібних таких ситуацій було безліч. Мене вони засмучують, хоча здавалося б не повинні. Я занадто гостро реагую? Поставити на цю тему табу? Взагалі не спілкуватися?
Мами, в скільки місяців ви починали ставити дитину на ножки, і коли починали топати підримуючи під пажками. Сьогодні от були в педіатра. Нам вчора було 6 місяців. В мене синок вже досить добре і устойчиво стоїть на ножках коли я його підтримую, сам тянеться щоб встати і ножками переступає коли я його починаю водити. А педіатр нам сказала що на ножки ще ставити рано, ще не можна так робити. А починати ставити аж в 7 місяців. Хочу запитатися вас чи це дійсно так. І коли ви починали свої діток ставити на ножки. Поділіться будь ласочка)
Катерина ·Мама двоих (младенец)
Я Мальвіною була))
·1 отметок «Нравится»1·Ответить