Соплі у першої дитини. Мама, перепитавши подруг як боротись з недугом, сидить плаче, заломуючи руки. Батько,з телефоном в руках, бігає по хаті, робить дзвінки, шукає «связі», щоб вийти на главврача області, тому що треба дитинку рятувати сію минуту. Баба вже згодувала внучатку свячену проскурку, перечитала всі молитви, злизала лоба і варить дубову кору, щоб цим відваром закапати дитині носа, бо вона знає краще.« Я так Альошу лікувала і бач, якого сина виростила? Як дуба!» - каже баба. Мама миттєво в голові провела паралелі. «Це багато чого пояснює...»- подумала вона. Діда і собаку виселили в хлів. Підозра є, що саме вони принесли в хату мікроба.
Соплі у другої дитини. Мама вже не плаче, але регулярно промиває носа морською водою. Сама подругам дає поради. Батько нікуди не дзвонить, але для підтримки свого авторитету в хаті сказав «якщо нада, то наберу». Баба запропонувала зварити дубової кори, мама сказала НІТ. Баба промовчала. Вона то знає, що вона краще знає. Втіхаря злизала внукам лоба. Пішла нажалілась сусідці, що невістка дитині носа капає «заморской водой», «нащо тая хімія?!», «тра пити малини і дубову кору». Сусідка погодилась і, в знак солідарності з бабою, обісрала свою невістку теж. Собака спить в хліві, але діду дозволили ночувать у веранді на дивані. Знов вони принесли мікроба.
Третя дитина сидить і намотує на кулачок густі жовто-зелені соплі, а потім ту руку витирає об щасливого пса, якого вже ніхто з хати не жене. Мама посварилась з подругою, тому що доказувала їй, що соплі - це не хвороба. Вона нічого в ніс не капає, бо за ці роки вивчила, що таким чином організм бореться з інфекцією і треба йому дати шанс справитись самотужки. Батько і дід дивляться футбол, час від часу проганяючи сопливе дитя від екрану. Слідство вже не встановлює, хто саме приніс мікроба в хату. Баба мовчить і періодично зникає з хати, тому що варить дубову кору наничку, в літній кухні. Скоро мама піде в магазин і, нарешті, в неї буде нагода закапати бідній дитині носа. «Правда, я знаю краще?» - спитала вона сусідку, яка стояла на стрьомі біля літньої кухні, щоб подати сигнал у випадку облоги «точки» мамою. «Правда!» - відповіла вірна і сопереживающа сусідка.

Тем, кто не понимает украинского.
Сопли у первого ребенка. Мама, переспросив подруг как бороться с недугом, сидит плачет, заламывая руки. Отец, с телефоном в руках, бегает по комнате, делает звонки, ищет «Связь», чтобы выйти на главврача области, потому что надо ребенка спасать сею минуту. Баба уже скормила внучатку святую просвиру, перечитала все молитвы, слизала лоб и варит дубовую кору, чтобы этим отваром закапать ребенку нос, потому что она знает лучше. "Я так Алешу лечила и видишь, какого сына вырастила? Как дуба »- говорит баба. Мама мгновенно в голове провела параллели. «Это многое объясняет ...» - подумала она. Деда и собаку выселили в хлев. Подозрение есть, что именно они принесли в дом микроба.
Сопли у второго ребенка. Мама уже не плачет, но регулярно промывает нос морской водой. Сама подругам дает советы. Отец никуда не звонит, но для поддержания своего авторитета в доме сказал «если надо, то наберу». Баба предложила сварить дубовой коры, мама сказала НЕТ. Баба промолчала. Она то знает, что он лучше знает. Втихаря слизала внукам лоб. Пошла на жаловалась соседке, что невестка ребенку носа капает «заморской водой», «зачем тая химия ?!», «травы пить малины и дубовую кору». Соседка согласилась и, в знак солидарности с бабой, обосрала свою невестку тоже. Собака спит в сарае, но деду позволили ночевать в коридоре на диване. Опять они принесли микроба.
Третий ребенок сидит и наматывает на кулачок густые желто-зеленые сопли, а потом ту руку вытирает о счастливой пса, которого уже никто из дома не гонит. Мама поссорилась с подругой, потому что доказывала ей, что сопли - это не болезнь. Она ничего в нос не капает, потому что за эти годы выучила, что таким образом организм борется с инфекцией и надо ему дать шанс справиться самостоятельно. Отец и дед смотрят футбол, иногда прогоняя сопливого ребенка от экрана. Следствие уж не устанавливает, кто именно принес микроба в хату. Баба молчит и периодически исчезает из дома, потому что варит дубовую кору втихаря, в летней кухне. Скоро мама пойдет в магазин и, наконец, у нее будет возможность закапать бедному ребенку носа. «Правда я знаю лучше?» - спросила она соседку, которая стояла на стреме у летней кухни, чтобы подать сигнал в случае осады «точки» мамой. «Правда» - ответила верная и сопереживающая соседка.