Чи змінились ваші стосунки з чоловіками після народження дітей? Як сильно? В гіршу чи кращу сторону?
Чи змінились ваші стосунки з чоловіками після народження дітей? Як сильно? В гіршу чи кращу сторону?
Чи змінились ваші стосунки з чоловіками після народження дітей? Як сильно? В гіршу чи кращу сторону?
Если взять глобально - в лучшую. Первый год сложный , пряностями не пахло сильно) так как были вымотаны оба.
Главное не забывать что рядом любящий человек и не превращаться в злюку )))
@kolenchuk.sasha для себе особисто, бо наші стосунки щось не дуже зараз ми надто часто сваримось, втрачаємо в деяких моментах розуміння, але вірю, що це все втома, вимотаність і все налагодиться! :) І я дійсно деколи перетворююсь в злюку, Ви дуже влучно написали! :)
На самом деле да, изменились) мы стали меньше ссориться, если и бывают ссоры, то где-то раз в 2 месяца) стали больше понимать друг друга)
Первый год в лучшую намного )) вот последние полгода уже дважды посрались так что реально хотела подавать на развод.
@karolina.pys Дуже надіюсь,але моєму сім'я не потрібна.Учора було 4 роки як у шлюбі.Я зранку подарунок подарувала,а він нічого не подарував.Навіть одну розу не приніс.Йшов з роботи,то міг би купити.А...да...у нього нежить,йому погано було....
не делайте поспешных выводов с этой ситуации. Мужчины совсем по другому воспринимают события или даты. Но это не значит, что он тебя не любит. Лучше сядь с ним за чашечкой кофе и спокойно поговори, без упреков. Поделись как ты себя чувствуешь, что бы хотела изменить в ваших отношениях и не забудь выслушать и попытаться понять его .
Изменились, но пока трудно сказать в какую сторону. В целом стали больше друг другу доверять, поддерживать и стали как говорится командой. Но я стала чаще нервничать и бывает придираюсь, психую тоже частенько, муж спокойный как удав ))
Ой, ми за 2 роки встигли познайомитись, з'їхатись, одружитись, завагітніти, народити...
Не можу сказати що в гіршу сторону, але і не в кращу... Ми продовжуємо пізнавати один одного. Знайомитися один з одним. Декрет, річ тяжка. І інколи, не завжди все так як хочеться( але є до чого прагнути... І син є для цього приводом
@karolina.pys період такий, це варто пережити, тим більше у Вас за спиною 8 років!
Доня трошкі підросте і буде легше. Можливо і в Вас гормони, якщо ще на гв, то це взагалі вир емоцій. Можливо Ви сприймаєте його докори по іншому, а він припідносить їх з іншого, простішого боку.
Тримайтесь.
Тому що, легше всього, як на мене, лишити і піти... А от вберегти і повернути те що було, може не кожен.
Можливо, ще якась і ревність з боку чоловіка, до дитини, адже раніше Ви були повністю його)
дуже дякую вам за добрі, мудрі слова! :) Я цілком підтримую вашу думку! :) Все обов'язково налагодиться просто потрібно трішки часу і зусиль!)
Вибачте, будь ласка, якщо задам некоректне питання. Чому так трапилося? Сварилися дуже? Чоловік був не готовий до сім'ї?
по всей видимости) не готов к ребенку, но я тоже многого требовала, сейчас это только понимаю. Ну как многого, как и все мы, родившие мамы) но мне просто нужно было понимать, что он не тот человек, который будет помогать и т.д. Вместе были 10 лет почти
Первые месяцев 8 в худшую сторону, постоянно ругались, мне казалось, что муж мало помогает, могли жить просто как соседи, почти каждый день думала о разводе. Но после 8ми месяцев все как-то резко изменилось в лучшую сторону. И ругаемся меньше, стал больше помогать, мы больше времени проводим вместе, мысли о разводе бывают, но редко 😄
Вообще, в первый год жизни ребенка это нормально, надо просто пережить.
Дякую дуже за таку чесну відповідь! Сподіваюсь, що все це в нас також тимчасово! :)
Мы не ссоримся. Просто мало именно «нашего времени», стараемся навёрстывать))
В начале все как обычно было.
А потом как-то остыли, я задепрессовала на долго, был повод. Это тоже дало свое.
Сейчас, как выше написали, живём "как соседи". Я занимаюсь ребёнком, он ходит на работу.
Он хороший, добрый, с дочкой помогает.
Но пока именно НАС как пары мало осталось
В кращу. Він наша надійна опора і тил. Я не знаю, що робила б без нього.
Будучи на пологах він був у шоці з того, що я можу) тому точно у кращу.
Лише часу для нас двох не так багато і часто всі розмови зводяться до сина. Навчали за здравья закінчили за сина))
Як на мене то все кардинально міняється з народженням дитини. І це реально випробування для подружжя. Справжнє кохання мабуть так і можна перевірити. Тільки найсильніші залишаються разом! Я до 2х років практично забула що заміжня в усіх сенсах цього слова. Малиш був дуже кіпішний і до 2х років ми майже не спали ні в день ні вночі. Я не готувала їжу, не було часу навіть розчесатись про секс я взагалі мовчу,просто хотілось інколи здохнути. Але завдяки надійні підтримці я все це пережила. Чоловік дуже допомогав,він по ночам теж не спав враховуючи що йому в 5:00 кожного ранку на роботу!готував їсти і т. д.
Щиро дякую вам за таку відповідь!) Дуже з вами погоджуюсь, що саме таким чином перевіряється кохання і подружжя! :) Дуже-дуже сподіваюсь, що і ми з часом подолаємо всі труднощі:)
В кращу сторону) все було і так супер, але після народження дитини стали мудріші, спокійніші. Звісно не зразу... були ще якийсь час як гаряча італійська сімейка😂 у нас в обох запальний характер. Але потім задумались, все таки любимо ж один одного, стали старатись стримуватись, зараз видно наскільки ми виросли у відносинах після народження синочка🙏🏻
Змінилися. Ми менше приділяємо часу одне одному, але ми стали надійними партнерами, вірними друзями і пристрасними коханцями 😌 Донечка нас тільки зблизила. 💞👼
Нет.разве что сыночек сблизил еще больше,как то больше породнился что ли😂
Можна сказати ,що в гіршу. Мені було дуже важко , допомоги якої мені було потрібно не було! Найбільше добивало питання : - " чому малюк плаче!"дитина дуже тривожна. Дуже сварилися! Він як на мене не розуміє зовсім простих речей і не готовий до дітей. ( Хоча йому 40 ) Були на межі розлучення, але я переоцінила наші стосунки, стала простіше до всього відноситися. Зараз стало краще трохи. Він стримується я теж. Дитина підросла і ми перестали гризти один одного ,бо малюк став розуміти! Але емоційно ми віддалилися. Є побут є малюк. Нас немає.
Когда родился ребёнок, я могла с точностью сказать что все сложности мне делает именно муж, мне с новорожденным было намного проще. Сейчас конечно мы стараемся где-то промолчать, держать себя в руках. Даже партнёрские роды особо не повлияли. На моего мужа не знаю что может повлиять, он как робот и думает все роботы, он не понимает что я могу уставать и .т.д. Ссоры? Бывают как и прежде, всегда может вспылить, ну и я конечно тоже. Не понимает мои "гормоны", он не сопереживательный, червствый что-ли? Или не показывает этого. Считает, что если обеспечивает финансово, то это самое главное. Это да, если бы ещё и денег не было, то не знаю что было бы. Как-то учимся, притираемся, т.к.знакомы почти 4 года, и женаты 3,5 года. До сих пор узнаю его.
Думки... А чи змінили б ви щось у своїх діях в той ранок? Чи за 2-5 днів до та після????
Хто купляв манежі? Чи хотіли ваші малюки там гратись ? Бо я в роздумах купляти чи ні ?🤷🏽 ♀ 🤔🤩
ви це бачите? чи це тільки я бачу?
Дівчат,таке питаннячко,чи допомагають і чи допомагали вам батьки після народження дитинки?Цікавить саме в побуових питаннях,поки ви знайометесь і звикаєте до ролі мами
Не знаю чи можно тут питати про таке 😅 Поділіться про вакцинацію дитини за чи проти, хто яку інфу слухав? Всі вакцини робили дитині ?
Бутова Анна·
Мама сына (2 года)
Як на мене то все кардинально міняється з народженням дитини. І це реально випробування для подружжя. Справжнє кохання мабуть так і можна перевірити. Тільки найсильніші залишаються разом! Я до 2х років практично забула що заміжня в усіх сенсах цього слова. Малиш був дуже кіпішний і до 2х років ми майже не спали ні в день ні вночі. Я не готувала їжу, не було часу навіть розчесатись про секс я взагалі мовчу,просто хотілось інколи здохнути. Але завдяки надійні підтримці я все це пережила. Чоловік дуже допомогав,він по ночам теж не спав враховуючи що йому в 5:00 кожного ранку на роботу!готував їсти і т. д.
Кароліна··
Мама дочки-младенца
Щиро дякую вам за таку відповідь!) Дуже з вами погоджуюсь, що саме таким чином перевіряється кохання і подружжя! :) Дуже-дуже сподіваюсь, що і ми з часом подолаємо всі труднощі:)
Бутова Анна··
Мама сына (2 года)
обов'язково все буде добре! Тримайтеся спочатку всім тяжко!!!
Алёна·
Мама сына-младенца
Когда родился ребёнок, я могла с точностью сказать что все сложности мне делает именно муж, мне с новорожденным было намного проще. Сейчас конечно мы стараемся где-то промолчать, держать себя в руках. Даже партнёрские роды особо не повлияли. На моего мужа не знаю что может повлиять, он как робот и думает все роботы, он не понимает что я могу уставать и .т.д. Ссоры? Бывают как и прежде, всегда может вспылить, ну и я конечно тоже. Не понимает мои "гормоны", он не сопереживательный, червствый что-ли? Или не показывает этого. Считает, что если обеспечивает финансово, то это самое главное. Это да, если бы ещё и денег не было, то не знаю что было бы. Как-то учимся, притираемся, т.к.знакомы почти 4 года, и женаты 3,5 года. До сих пор узнаю его.