Розкажу вам веселу історію (ні).
Йдемо вчора з чоловіком і малим з магазину, підходить дівчина питає чи ми з цього під'їзду, навпроти якого стоять машини. Кажемо, що ні. Вона говорить, що в машині плаче дитина.
Ну, піздєц, думаю я.
Підхожу до машини, чоловік з малим стоїть. Питаю в дівчини чи вона не пробувала стукати, щоб спрацювала сигналізація, аж тут поруч опинився якийсь чоловік, спробував відкрити двері і... було незачинено. Дитина заходиться в новій хвилі плачу, я підходжу ближче, заспокоюю.
Дитині років 3-5 десь. Сидить і схлипує, пробую розпитати де папа, мама, чи звідси він. Починає щось говорити і знову плач.
Короче, пройшло ще хвилин 15, я якраз подумала, що ще 5 хв і викликаємо поліцію, нехай вони по номеру пробивають і шукають. І прибігли батьки зі словами "он спал". Я просто розвернулась і пішла, чесно захотілось плакати.
А тепер скажіть, що змушує батків будучи вдвох йти з машини і лишати дитину саму? Я навіть не уявляю, що пережила дитина за тих пів години.
А ще цікаво чому батьки не думають, що вони могли повернутись, і дитини не знайти.