Гостюємо ми в селі у рідні. Хочеться написати дуже багато. Багато емоцій, вражень, радості, смутку,…
Гостюємо ми в селі у рідні. Хочеться написати дуже багато. Багато емоцій, вражень, радості, смутку, розчарувань.
Сьогодні хочу написати про враження, але сумні враження... 🙁😢
Які емоції ви відчуваєте, коли чуєте від дитини слова :" баба, то мама", "я на тебе буду говорити Свєта, поки ти не приїдеш, бо зараз ти мені не мама, бо тебе нема", "ех... Як я хочу, щоб і в мене був тато.. "?
Особисто я, дуже розчарувалася і засмутилася. Мені шкода таких діток. Діток, в яких нема сім'ї. Через ряд обставин, або просто людської дурості. Коли мама народила дитину " для себе ", а сама покинула на бабусю і скидається по світу в пошуках кращого життя. Як бути?..
В селах нема роботи, і мами вимушені покидати діток на бабусь, аби заробити грошей. Я це розумію. Але в чому винні діти?
Є там робота для тих, хто шукає. І, на мою думку, можна жити ближче до дитини, якщо ти взяла на себе відповідальність народити дитину. Тим паче, ти вчитель, а сама їдеш в Білорусь доїти корів, або в Польщу на полуниці. Ти ж можеш піти працювати в школу на своє законне місце і бути поряд зі своєю дитиною і дарувати їй тепло, але ні. Вона хоче "двіжу", вона вдихнула ковток свободи і не хоче більше нести відповідальність за свою дитину. Вона переклала цю відповідальність на бабусю, прикриваючись роботою. Але ж приїжджає з роботи з пустими кишенями, бо прогулює. 😠😤
А в чому ж винні діти? Які хочуть мами, тепла, ласки, любові і сім'ї.
" Він такий вредний, на нього управи нема, б'ється, кусається, матюкається, буде вона його бити, що аж синій буде ". Хм.... А в чому він винен? В тому, що мама його покинула на бабусю в втекла від реальності? В тому, що тату його треба горілка і друзі більше ніж сім'я? В тому, що бабуся його б'є, замість всіх пояснень? Чи може в тому, що дід матюкається і він все повторює?
Так в чому ж винні діти? Вони ж не просяться на світ, ми їх народжуємо. Мама і дитина - це вже сім'я, навіть, якщо так сталося, що мама одна, вона не має права забирати в дитини найголовніше - свою любов, турботу, ласку і тепло.
Любі, дорогі матусі, я всім вам бажаю мудрості і повне серце любові до своїх діток. А вашим діткам сімейного затишку і маминої ласки і любові ❤️
Диана Орел·
Мама дочки (2 года)
Ситуації бувають дуже різні. Я народилась у 1991, а у 1993 мої батьки розлучилися, батько нас ніяк не підтримував і аліментів не платив. Завод, на якому працювали бабусь і дідуся, закрився у 1994. У сім'ї ще був мамин дуже молодший брат-школяр і 2 прабабусі, яким не платили пенсію через кризу. Всього - 7 людей (мама, я, дід, баба, мамин брат і 2 прабаки). У школі, у якій мама працювала до декрету, зарплати затримували на 8-10 місяців. Що було робити мамі? Звісно, їхати до Києва (їй пощастило з роботою у Києві, а батьки однокласників їхали з цих же причин за кордон) на заробітки.Працювати на 3 роботах. Жити в гуртожитку в 1 кімнаті ще з 5 жінками, двоярусні ліжка. Забрати мене - куди? Прописку зробити не можна - тоді ще не можна було без прописки ні влаштувати в садочок, ні записати до педіатра.
Я жила без мами з 3 до 13 років. Я розумію, що мама все зробила правильно.
Марія ··
Мама дочки-младенца
Я все прекрасно розумію, я написала, що в селі є робота для цієї людини і там платять зарплату. А вона хоче "двіжу" і тупо покинула дитину.