Если вы слишком много думаете, прекращайте это делать 😉

Настоятельно и авторитетно рекомендую

******

В англійській мові є дуже влучне слово - " overthinking", що означає "надмірне думання". В психології це явище позначається терміном "румінація", який насправді перекочував із зоології, та характеризує процес повторного пережовування "жуйки" коровами та деякими іншими ссавцями з метою стимуляції травлення. Але людям "мисленнєва жуйка" жодної користі не приносить. Ба більше, румінація може викликати те, що носить назву "аналітичного паралічу". Адже румінація не призводить до жодних продуктивних дій чи вирішення проблем, а навпаки - знерухомлює.

Загалом, є цілком природнім переживати внаслідок болісних подій та роздумувати над ними. Прокручуючи знову і знову неприємні сцени у своїй голові, ми сподіваємося на прозріння та усвідомлення чогось важливого, щоб врешті решт позбутися страждання й жити далі. Ми десятки разів "перемотуємо плівку" й програємо кадри конфлікту з коханим, розбираємо на молекули кожне слово неприємної розмови з подругою, воскресаємо в уяві всі ті наради, під час яких бос нещадно критикував нас в присутності колег, під мікроскопом роздивляємось, як сварили за невинну витівку свою дитину. Пастка в тому, що ми не помічаємо, як нас затягує у вир надмірного думання. Просто раптом, їдучи на роботу у метро, готуючи вечерю, стоячи під душем або марно намагаючись закінчити звіт, ми знаходимо себе в геть зруйнованому настрої з головою, повною нав'язливих думок.

Як же стається так, що рефлексуючи, замість полегшення й емоційної розрядки, ми відчуваємо ще більший сум, розлючення чи роздратування?

Справа в тому, що румінація - це дисфункційна форма саморефлексії. Така форма мислення не призводить до народження альтернативної точки зору, не роздивляється проблему з різних боків, не шукає шляхи вирішення, а лише посилює емоційні страждання, які й без того дошкуляють нам.

Гай Вінч, доктор філософії, психолог, виділяє сім прихованих небезпек румінації.

1. Румінації створюють порочне коло. Неприємні думки псують настрій, від поганого настрою - жахливі думки, від них - кепський настрій, і так по колу тисячу разів. Ми й схаменутися не встигаємо, як потрапряємо у пастку надмірного негативного думання. Одного дня на нас чекатиме неприємний сюрприз - нова шкідлива звичка, яку ми самі у себе сформували. Але зупинити потяг до румінування буде вже не так просто.

2. Румінація може призвести до депресії або ж посилити її симптоми у разі, якщо депресія вже є.

3. Румінація підвищує ризик зловживання алкоголем, який, на жаль, є розповсюдженим і легко доступним способом подолання стресу.

4. Надмірне думання підвищує ризик розладів харчової поведінки. Аде багато з нас, відчуваючи смуток чи біль, шукають порятунку у смачних втіхах.

5. Румінація посилює негативне мислення, забарвлюючи всі наші думки у чорний колір. Витрачаючи на обдумування непропорційно багато часу, фокусуючись лише на негативних аспектах, ми звужуємо проблему до однієї темної крапки і мимоволі втрачаємо критичне сприйняття дійсності. Поступово ми "інфікуємо" негативними думками й інші аспекти свого життя, які від самого початку начебто й не мали стосунку до проблеми.

6. Румінація перешкоджає вирішенню проблем. Думки так і залишаються думками, настрій псується, якість життя погіршується і - головне - проблема, яка стала причиною роздумів, не вирішується.

7. Румінація виснажує організм і позбавляє життєвих сил.

Як вберегтися і не потрапити у западню надмірного думання?

Натискати кнопку "стоп"

Румінування схоже на той стан, коли ми "зависаємо" на якомусь дурному фільмі, розуміємо, що дивимось якийсь мотлох, але чомусь не вимикаємо його. Найдієвіший вихід з румінації - натиснути кнопку "стоп" чи "переключити інший канал". І зробити це потрібно якнайшвидше. Необхідно навчитися одразу помічати, коли нас починає розкручувати по спіралі думок і припиняти цей неприємний атракціон. Нам потрібно переключити увагу на будь-яку іншу діяльність - розгадування кросворду, миття посуду, прогулянку парком чи віджимання від підлоги.

Бути критиком, а не румінатором.

Тонучи у безодні нескінченних думок, ми навіть не замислюємося над їх правдивістю. "Я лузер", "Мені ніколи не впоратися з таким об'ємом роботи", "Я провалю цей проект", "Всі успішні і продуктивні, а я пасу задніх". Це факти чи думки? Що спільного вони мають з реальністю? Наскільки вони відповідають дійсності? Де докази їх достовірності?

Будьте прискіпливим адвокатом самх себе. Здоровим скептиком, який не сприймає все на віру. І безжально зупиняйте "жування мисленнєвої жуйки", адже ніякої користі, як ми з'ясували, надмірне думання не несе.

Матеріал підготовано з використанням ресурсів:

ссылка

ссылка

Підготувала Марина Царенок

****

материал подготовлен для Центра здоровья и развития «Коло сім`ї»

Любое копирование только с согласия и со ссылкой на автора