На три місяця ми залишились без нашого тата...Так треба, це вимушені міри. На мої плечі лягає все, що перше ділилось на двох - дитина, всі справи компанії, а їх багато, домашня робота, прибирання в офісі, ведення фінансів. Важко, і морально теж, за 4 роки ми розтавалися лише двічі, коли я на 1-2 тижня їздила до батьків... АЛЕ я сказала собі, що так треба. Інколи треба не давати собі альтернативу і право вибору. Але дитина...так шкода її(( Вона чекає, що ввечері прийде тато, погладить животик, покладе спатки...від цього сльози на очах
Комментарии
Я спокійно їду у відрядження. Сину пояснила що і як, привезла машинку, дитина щаслива.
@jujuvov, я нормально отношусь к критике и если мне говорят «больная уймись», то что я могу сказать. Поблагодарить только, что на землю меня возвращают
@v.victory, ой-йо, ви ж читали пост, я не кажу, що плачу ночами і впала в депресію, головна думка, що так треба, і дорослі це розуміють, а дитина ні🤷♀️ бо три роки день в день тато вдома, а тут фігак і нема
@jujuvov, вам буде гарний привід цінити свого чоловіка . Все буде добре. Діти швидко адаптуються, є відео зв’язок
Розумію... наш тато був у відрядженні тиждень. Чесно, особисто мені не було важко фізично, дні летіли бистро, а от вечір... коли малишка чекала його, я також нудилась бо його немає це найважче.
Тримайтесь, все що не робиться то на краще і робить нас сильнішими!
Как я вас понимаю..нам 10 месяцев. Муж уехал на 2 недели в командировку. И каждое утро дочка просыпается и пальчиком показывает на фото с папой..скучает.. держитесь!
Держитесь😟 Я тоже мужа по долгу не вижу, и первый год малыша буду часто одна. Это очень грустно, но действительно вынужденные меры.
Дякую! І ви тримайтесь, як вище написали, головне, щоб всі були здорові, а це якось витримаємо
Нян