Ліс був живий. Він не прощався. Віки, здавалось, прошумить. Якби я знала, що то щастя, Я б зупинила…

Ліс був живий. Він не прощався.

Віки, здавалось, прошумить.

Якби я знала, що то щастя,

Я б зупинила оту мить.

А я не знала, я ж не знала,

Вона ж не скаржиться сама.

А мить минала і минала,

І от тепер її нема.

І тільки з відстані розлуки

Обпалить, змучить, защемить -

Твоя присутність, твої руки,

Твоє обличчя у ту мить!

#Ліна_Костенко