ЧОМУ ЛЮДИ ОБИРАЮТЬ «НЕ ТУ» ЛЮДИНУ. Знайшли таке прекрасне відео про стосунки від Alain de Botton, що…

ЧОМУ ЛЮДИ ОБИРАЮТЬ «НЕ ТУ» ЛЮДИНУ.

Знайшли таке прекрасне відео про стосунки від Alain de Botton, що просто мусимо поділитися ним.

А якщо не маєте змоги дивитися, то ловіть короткий переказ та інфографіку.

Отже, які хибні установки ведуть нас до розчарування в коханні та нездатності будувати здорові стосунки. І що ж робити натомість.

ВИСОКІ РОМАНТИЧНІ ОЧІКУВАННЯ В ПОШУКУ ІДЕАЛУ.

Ми роздратовані, розчаровані. Бо всередині нас – надія. Несправджена надія, що підсилює злість. Варто применшити очікування від любові. Це складно, бо вся культура крутиться навколо романтизації любові.

Опустити з небес на землю. Побачити реальність.

Ніхто з нас не знайде ідеально правильну людину. Ми знайдемо достатньо хорошу людину, і це буде успіх.

МИ ВСІ – НЕІДЕАЛЬНІ, ТА ВРАЗЛИВІ.

Ми всі – дуже дивні. З нами важко жити. З усіма. Бо ми всі – люди.

І ніхто не хоче нам сказати що з нами не так. Лише колишні коханці знають, що з нами не так. Але вони не сказали, вони просто пішли.

Ми всі залежні. Ми уникаємо самих себе. Своїх емоцій. Тому ми впадаємо в залежності від чого завгодно, щоб не зустрічатися з собою, своїми емоціями й недоліками. Щоб не проводити з собою час.

Але поки ви не будете знати себе добре, вам буде важко будувати стосунки з іншою людиною.

Нам важко сказати «ти потрібен мені», бо це означає визнати свою вразливість, слабкість.

Існує здорова емоційна прив’язаність, коли показуєш свою вразливість тому, кого любиш. А є тривожна прив’язаність, коли замість слів «ти потрібен мені», стаєш формальним і кажеш «ти спізнилася на 10 хв», або стаєш строгим. Або уникаєш. Коли потребуєш когось, але показуєш що ні: «ні, я сьогодні зайнятий». Це породжує коло недовіри.

Все це замість того, щоб визнати: я доросла людина, але всередині мене внутрішня дитина, яка потребує тебе, наче батьків. Нам здається це принизливим, тому не робимо це.

ЛЮБОВ – ЦЕ НЕ ПОЧУТТЯ, А НАВИЧКА РОЗУМІННЯ ІНШОГО.

Ми не знаємо як любити. Любов це не інстинкт і не слідування за емоціями. А навичка.

Любити – бажання зрозуміти з першого погляду навіть неприємну поведінку іншої людини, щоб знайти більш доброзичливі причини цієї поведінки.

Любити – це проявляти великодушність в розумінні поведінки іншої людини.

Ми всі неймовірно потребуємо любові, щоб нам дали послаблення, бо часом наша поведінка стає такою складною, що без цього послаблення ми не зможемо зберегти жодні стосунки.

Суть любові – це бажання розкривати мотиви вчинків іншої людини.

ЛЮБИТИ Й НЕНАВИДІТИ ВОДНОЧАС – НОРМАЛЬНО.

Той, кого ми любимо, - це суміш поганого й хорошого. Ми можемо одночасно і любити і ненавидіти одну людину, і це нормально. Немає ідеальної людини, яку можна Лише любити і з якою можна бути Лише щасливими. Наше завдання – не розділяти людей на абсолютно прекрасних та абсолютно нікчемних, ніхто таким не є. Всі, кого ми любимо, розчарують нас. І це нормально! Ми проходимо шлях від ідеалізації до розчарування, людина в наших очах перетворюється з прекрасної на жахливу.

Зрілість полягає в тому, що серед людей немає ні героїв, ні грішників. Психологічна зрілість – усвідомлення, що той кого ми любимо – поєднання хорошого й поганого. Це толерантність до слабкості та визнання подвійності.

Багато хто робить помилку у виборі партнера, бо «слідує за серцем», не хоче «занадто багато думати».

ШУКАЄМО ТАКУ ЛЮБОВ, ЯК У ДИТИНСТВІ. ЩАСТЯ Й СТРАЖДАННЯ ВОДНОЧАС.

Те, як ми любимо, базується на нашому ранньому досвіді з дитинства. А пізнання, навчання любові в дитинстві проходило не лише через досвід ніжності й турботи, але й також з через відчуття обману, приниження, навіть грубості. Значна частина досвіду любові пов’язана з різними проявами страждання.

І ось коли ми дорослішаємо, то думаєм, що знайдемо того, хто зробить нас щасливими. Але ні. Ми знайдемо того, хто змусить почуватися нас «звично». І між «щасливо» й «звично» - може бути величезна різниця. Підсвідомо ми шукаємо не ідеального партнера, а того, хто змусить нас «звично страждати». Інакше навіть дуже симпатичний партнер здається якимсь не таким.. може, не сексуальним, може нудним… важко сказати, чогось не вистачає.

Ми хочемо, щоб партнер змусив нас страждати так, як ми потребуємо страждати, щоб відчути, що любов справжня. І якщо цього не стається – ми відштовхуємо партнера.

І ось чому стратегія «знайти ідеального партнера» приречена на провал.

ЗРОЗУМІТИ ВАС БЕЗ СЛІВ – НЕМОЖЛИВО.

Ще одна причина провалу. Ми думаємо, що чим більше партнер нам підходить, тим менше доведеться йому пояснювати про те, які ми, що відчуваємо, від чого засмучуємось, чого хочемо. Як дитина, ми думаємо, що інша людина здогадається про що ми думаємо.

Величезна помилка людей – вони вважають, що інші люди розуміють про що вони думають, без слів.

В любові у нас є велике бажання бути зрозумілими без слів. Це романтична ідея. Яка веде до катастрофічних образ.

Ми ображаємось на людей, про яких думаємо, що вони мають розуміти нас, але чомусь вирішили не зрозуміти. Ми ображаємось на тих, кого любимо, і не кажемо чому («зі мною все ок»), бо ми хочемо, щоб вони прочитали наші думки, бо вони ж нас люблять, а любов все розуміє без слів. І це катастрофічна ідея для тривалих стосунків.

Якщо ви не поясните, вас ніколи не зрозуміють.

ВЧИТИ Й ВЧИТИСЯ. ЩОБ БУТИ КРАЩИМИ.

Шлях до хороших стосунків – це здатність бути хорошим вчителем.

Передавати ідею з однієї голови в іншу, в такій формі, щоб вона була прийнятна для іншої людини.

Але зазвичай ми вчимо (повчаємо) кохану людину, коли ми втомлені, налякані (що одружилися з ідіотом). Від страху ми починаємо кричати («Ну як ти не розумієш!..»).

Але коли ми принижуємо іншу людину, намагаючись навчити її, урок закінчено, він не спрацює. Інша людина не зрозуміє вас, не навчиться від вас, якщо почувається принижено.

Щоб вчити, треба бути спокійними. Треба прийняти, що ваш партнер може вас не зрозуміти.

В парі варто створити таку культуру, коли дві людини можуть ВЧИТИ ОДНЕ ОДНОГО, і вчитися одне в одного.

Також є ще одна помилка в стосунках. Ви думаєте, що коли хтось каже про вас щось, то сприймаєте це як атаку. Ні, вони не нападають. Вони намагаються зробити вас кращими.

Ми думаємо, що справжня любов це приймати нас такими, які ми є. Ні. Ніхто не повинен приймати нас цілком. Ми неідеальні, з нами складно.

Варто прийняти, що інша людина захоче нас вчити. Це не критика. Це спроба зробити нас кращою версією себе. А ми цьому чомусь опираємось.

ЛІКИ ВІД ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ.

«Достатньо хороший» партнер. Це полегшення від перфекціонізму. Ніхто з нас не є ідеальним. І нам не потрібна ідеальність. Бо вона веде лише до одного: до самотності. Ви не можете мати одночасно перфекціонізм і стосунки.

Бути з іншою людиною – означає обговорювати та налагоджувати недоліки одне одного ЩОДНЯ.

Ми всі несумісні. Але саме любов змушує нас прихильно прилаштовуватися одне до одного, під наші недоліки. Сумісність – це заслуга любові. Це не те, що є від самого початку.

ЗНАЙТИ СВІЙ ТИПАЖ. ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ.

Нас усіх приваблюють певні типажі. І ви не зможете змінити типаж, який вас приваблює, це данність, це закладено з дитинства. Що ви можете змінити – це свою реакцію на те, як ви зазвичай взаємодієте з вашим часом «підступним» типажем, який приносить купу проблем. Ми можемо виробити в собі більш зрілу реакцію на складні риси характеру, які нас притягують.

КОМПРОМІС – ЦЕ НЕ СТРАШНО. ЦЕ ЧЕСНО. У СВІТІ НЕІДЕАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ.

Усвідомити компроміс. Важко визнати: «Це мій партнер. Я пішла на компроміс і вибрала його». Чому? Ну бо я не така вже й гарна, з купою недоліків, не знайшла нікого кращого.

Втім компроміс – це не принизливо. Це чесно. Адже в багатьох сферах нашого життя ми йдемо саме на компроміс. З вибором партнера – теж.

Ви обов’язково оберете «не того партнера», і будете робити купу помилок у купі сфер свого життя. Ви одружитесь і будете розчаровані. Не одружитесь і будете розчаровані. Що би ви не зробили – будете шкодувати про це. Бо ви – людина. Тому не сваріть себе за те, що роблять УСІ люди.

Джерело: https://bit.ly/2J64Af0