Цікаво, а от для чого дитині давати комусь свою їжу? Ну от чисто теоретично-який такий корисний навик у неї розвинеться, якщо ви їй дали, наприклад, пиріжок, а бабуся-дідусь уже просять ним поділитися? Дорослого це б дратувало, то чого дитині від цього має бути приємно? Поставте себе на її місце - ви купили собі смачний сендвіч, так що, тепер всім по шматочку роздати його?) думаю, вам не захочеться цього робити) якщо хочеться ще когось пригостити, то ви цій людині купите ще один цілий сендвіч) Думаю, так і для дитини-їй щось дали, подарували-це її власність, і давати комусь шматочок чи ні-це її рішення. Краще дати їй в руки два пиріжка-один для неї, а іншим попросити пригостити бабусю -дідуся. Ми все ж таки слава Богу живемо в той час, коли нема потреби ділити один пиріжок з усіма, щоб не голодувати. А от у старшого покоління оце випрошування їжі у дитини йде саме зі спогадів про минулі нужденні часи...
Это хорошо учат делиться! А у вас по всей видимости закаляют терпение )))) попробуйте вы , например дайте 2 печенюшки одну говорите тебе а другую угости дедушку или бабушку может тогда не будут они к нему ципляься дай дай! Терпения вам )
Цікаво, а от для чого дитині давати комусь свою їжу? Ну от чисто теоретично-який такий корисний навик у неї розвинеться, якщо ви їй дали, наприклад, пиріжок, а бабуся-дідусь уже просять ним поділитися? Дорослого це б дратувало, то чого дитині від цього має бути приємно? Поставте себе на її місце - ви купили собі смачний сендвіч, так що, тепер всім по шматочку роздати його?) думаю, вам не захочеться цього робити) якщо хочеться ще когось пригостити, то ви цій людині купите ще один цілий сендвіч) Думаю, так і для дитини-їй щось дали, подарували-це її власність, і давати комусь шматочок чи ні-це її рішення. Краще дати їй в руки два пиріжка-один для неї, а іншим попросити пригостити бабусю -дідуся. Ми все ж таки слава Богу живемо в той час, коли нема потреби ділити один пиріжок з усіма, щоб не голодувати. А от у старшого покоління оце випрошування їжі у дитини йде саме зі спогадів про минулі нужденні часи...
Вот с вами я просто полностью согласна как будто мои мысли!!!ну блин если я дала дочке одно печенье ну почему она должна им с кем то делиться???я могу дать еще одно пусть его дает ,честно ну не понимаю я этого выпрашивания
Ви абсолютно праві!!!
Моєму сину вже 13 років, і я можу робити вже деякі висновки про правильність мого виховання.
Так от, коли він був маленьким і грався з іншими дітьми на майданчику, то ніколи не просив і не забирав чужі іграшки (мені здається, що йому і на думку це не спадало). А от інші діти завжди в нього щось забирали, або виклянчували. І я ці ігоашки завжди забирала в них і віддавала своїй дитині назад. А чому моя дитина має плакати і сумувати за своєю річчю в угоду комусь?
І мене мамки намагались повчати, що мол виросте жадним, треба вчити ділитись, і тд... І ці мамки силоміць забирали в своїх дітей іграшки і «ділились» з чужими🤪
І якось в мене терпець увірвався, після того як моя дитина не захотіла віддавати свою машинку, мамка підійшла до мене і заявила, що її син хоче погратись, а мій жадіна не дає... І тоді Остапа понесло.. Я їй кажу «віддай мені свої сапожки, зараз же, бо вони мені жуть як подобаються, я їх хочу прям зараз))) або хоч поміняємось))) віддай, жадіна, бо зараз закочу істерику)).., ну і в такому дусі. Вона на мене витріщилась, не знаючи, що й сказати. А я їй пояснюю, що для дітей їх іграшки такі ж самі важливі речі як і для нас, наприклад, телефон, куртка, взуття і тд...
В свою чергу, своєму сину я казала, що ділитись треба, але тільки в тому випадку, якщо ти сам цього хочеш, але якщо ні, то ти не мусиш, і маєш повне право відмовити.
Я ж в свою чергу вважаю, що батьки, які змушують ділитись своїх дітей, виховують з них «виконавців», яким потім важко приймати самостійне рішення, яким легко буде щось нав‘язати, «зручних» для суспільства людей.
І як підсумок хочу сказати, що мій син виріс взірцем допомоги іншим. Він залюбки ділиться, сам пропонує мені і друзям, щось, що їсть сам. Він вже сам заробляє гроші і дає їх в сімейний бюджет, і завжди каже, що якщо мені на щось не вистачає, то в нього є «заначка» і я в будь який момент, на будь що можу взяти, як то кажуть безвозмездно)))Допомагає друзям в усьому, в них вже є справжня чоловіча дружба. Якщо бере щось з собою в школу для перекусу, то я часто чую, візьму кілька, щоб з друзями поділитись, і з ними також діляться.
Тому сприймайте своїх дітей як особистостей, і ставте себе на їх місце😚
Я почти всегда ей предлагаю попробовать моё,даже если у нас одно и тоже. В итоге она почти всегда предлагает мне. Когда даю печенье, соломку, даю кулечек/упаковку и предлагаю угостить друзей ( если мамы не против,конечно, а это не всегда так) . Реально подаю пример. Она почти всегда и почти всем делится ( есть то,чем делится запрещаю : леденец с другими детками, воду из одной бутылки). Жадиной называть точно ненадо.
У меня сын сам начал рано так давать укусить то что сам ест. Я не ожидала. Но с этого я начала сама просить дай укусить) он дает. Если уж сам начал то нужно это развивать. Кормлю его, у него в руках своя ложка. Я говорю дай маме. Он набирает ложку кое как и дает мне. Но шарит кому давать а кому нет. Компот с поильника дает мне, дает папе, а бабушка говорит дай мне, а он нет, мотает головой нет. Деткам всегда всем дает укусить то что ест, игрушки иногда дает а иногда забирает Сам, не просит а именно отнимает. То что родственники просят, вас это бесит я понимаю, но подумайте что это лучше для ребенка. Пусть учиться делиться.
Тоже самое с игрушками!У меня ребёнок на площадке никогда не взял чужую игрушку,но и свои забирает, не кому не даст!!Вчера ходили на игрушку,мальчик подбежал и забрал игрушку,он начал плакать,и мальчишка стал называть его жадиной!!Так я забрала игрушку,и мой сын успокоился!!Но я всегда говорю сыну,если он хочет чтобы с ними делились другие детки игрушками,то он должен поделится своими!!)))Но он никогда ещё чужих игрушек не просил)
Я никогда не говорю ребёнку жадина!!!А примером если ребёнок допустим пьёт какао,я спрашиваю можешь с бабушкой поделится,он отвечает НЕТ,но когда я у него не спрашиваю то он сам предлагает!!)))Вот сегодня ел соломку,подбежал ко мне и говорит-Мама покушай)))Ребёнку нужно пример подавать,как делится,но никогда не говорит ЖАДИНА!!Вот тоже самое я никогда не говорю ребёнку,скажи тьоте привет,пока,спасибо и т.д.Я показываю пример,как нужно здороватся,и ребёнок услышал))И как мы ходим с ним какао куда-то выпить,он у меня уже сам здоровается)
@antenko , @lelya13 Ви допомогли зрозуміти в чому ж саме для мене «занепокоєння», ділитися ділимим, чи тим що взяв для когось, - правильно і це син залюбки робить, а от прямо кажучи вирвати з рота і віддати комусь іншому для мене неприйнятно. В дорослому житті це переростає у віддам останнє, навіть в збиток собі, аби про мене не думали погано. В моєму випадку саме другий варіант :(
Тогда обьясняйте бабушкам, дедушкам, что заставлять не нужно, а просто просить или спрашивать у ребенка, мол, а поделишься со мной? Пусть попробуют в форме игры. Детки так лучше воспринимают
Мои родители как-то более современные, а родители мужа постоянно донимают ребенка, дразнят, клянчат ту же еду. Я присекаю. Причем часто грубо. И все время повторяю, что делиться или нет Его едой или игрушками - его решение. Но всегда есть последствия, т.е. с ним не будут делиться
Делимся, учу, что делиться это хорошо. И едой, и игрушкой.
Если не хочет,говорю, что жадина. Она отвечает, что да, жадина. И все, констатировали факт, каждый делает что хочет, никто не заставляет
Это хорошо учат делиться! А у вас по всей видимости закаляют терпение )))) попробуйте вы , например дайте 2 печенюшки одну говорите тебе а другую угости дедушку или бабушку может тогда не будут они к нему ципляься дай дай! Терпения вам )
Я сейчас не для посраться, просто интересно понять для себя, а что в этом не так? Ну, меня учили делиться, когда мне покупали шоколадку я всегда просила ещё одну брату) и никогда не видела никакой проблемы чтобы дать НЯМ кому-то с взрослых, наоборот мне нравилось их кормить. Пожалуйста поделитесь информацией, если читали о том что это неправильно, интересно прочитать
Говорю, что можно поделиться, когда оно делимое:) т.е. он делится стандартной, бананом, но всегда повторяю, что он не обязан делится, особенно когда это что-то маленькое типа мармеладки или ягодки. Но если не делится, должен учесть, что с ним тоже не будут делиться. Запрещаю делиться леденцами и конфетами на палочке.
Мы прямо, чтоб учить, то не учили. Периодически спрашиваем: а поделишься с мамой, папой и т.д.? Хочет, то делится, нет так нет. Но, обычно, то, что ему очень вкусно дает с большим трудом😂 Как недавно: дала печеньку, надкусил, дала вторую и говорю: иди, поделись с бабушкой. Он пошел к бабушке, встал, подумал, дал ей надкушенную печеньку, а себе забрал целую😂
Не заостряю на этом внимание обычно, если что, то спрашиваю - можно мне что-то у нее взять и поделится ли она. И тут как она захочет, если нет - то нет. И ничего страшного🤷🏼♀️ как по мне, главное не заставлять
Аналогічно, коли кажуть що дитина зобов'язана ділитися іграшками на площадці... А взагалі в твоєму випадку, бабусі-дідусі явище тимчасове. Краще за все пропустити повз вуха і потерпіти кілька днів. Глибоко вдихни і промов про себе "і це пройде" 😉
@lolapola ну зараз я Андрія взагалі вчу бути добрим, ділитися, жаліти, співчувати... Думаю тебе в цьому випадку дратує не сам факт ділитися чи ні, а те що твою дитину виховує хтось крім тебе... І в цьому я теж тебе розумію, бо ви рідко бачитесь...
@svkhomyak, ой мабуть ти права. Тому що на дит площадках син спокійно міняється/ділиться. А тут прямо «дай банан! Дай хлібчик!...» і я уявляю себе на його місці і мене це б дуже дратувало.