День перший- нам сказали,що ми будемо гуляти тільки годину. Ну ок. Але кожен раз поки ми тинялися в садку до офіційного прийняття,він дуже туди хотів,а його не пускали. Того коли година сплила і Макса виштовхали за двері і закрили їх, в нього трапилася істерика... 😒 Такого я ще ніколи не бачила. Мені довелося гуляти з ним на вулиці близько години,щоб він хоч якось заспокоївся.... На другий день я подумала,"какого чорта?" і висловила свою думку на рахунок "перший тиждень по 1 годині". Щоб не було стресу. Та ну нафіг. У нас стрес був в обох,бо він не хотів додому! Там мать,яка постійно щось робить і дитині з цією старухою скучно. Нас залишили до 12. В 11:30 був обід. Я дуже переживала,як він їстиме,бо вдома це танці з бубнами, але на диво(як я й думала) він поїв добре борщ без блендеру😤, в мене він його не їсть. В той час,коли я знаходилася за дверима і про це не знав ніхто, я почула, що комусь погрожують углом, а ще в якийсь момент наша вихователь так грюкнула по столу,що я за дверима злякалася. Добре Макс не жаханий. І тут питання повстає, це тільки я "нє такая"? Що мені це неприйнятно? Короче, хочу познайомитися з вихователькою, яку нам рекомендували. Я хочу довіряти жінці,яка виховує мою дитину, а не просто засунути його в садок. Да,я вредна.
І додатково напишу,чому я так рано віддала його в садок. Нам обом стало скучно. В мене Наполеонівські плани на майбутнє( нє павєрітє, я навіть буду вчитися далі, заради диплому,звісно,бо як казав колись мій начальник, тобі для твого мозку не вистачає бомажки). Але я хочу дотриматися тої золотої середини між виконанням свого материнського боргу і реалізації себе,як особистості, тому я буду боротися за переконання комфорту для своєї дитини💞😉