Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Гюля Гудым
Гюля Гудым
Мама сына (1 год)

ПРО НАШИХ ЧОЛОВІКІВ ОЧИМА ІНОЗЕМКИ! ДУЖЕ СИЛЬНО, ПРОСТО ДУШУ ПОРВАЛО

ПРО НАШИХ ЧОЛОВІКІВ ОЧИМА ІНОЗЕМКИ! ДУЖЕ СИЛЬНО, ПРОСТО ДУШУ ПОРВАЛО

І ось так в житті буває! Порівняння поведінки в сімейному житті нашого і закордонного чоловіка.

Після мого розлучення з чоловіком, я присягнулася собі, що більше ніколи в житті не зв’яжуся з нашим. Хочу Джона, Хосе, Карла – тільки не Івана. Не тому, що всі Івани- погані .. а тому, що зажрались.

Так, мені добре говорити – я кажу з Америки, де чоловіки гуляють з дітьми, катають їх на гойдалках, і забирають на весь день у вихідні, даючи дружині сходити на манікюр. Вони, так само як і дружина, встають до крикуна дитини ночами, і змінюють памперси. Вони не соромляться відмовитися від бару після роботи, коли вдома чекає сім’я. І вони не вважають це – подвигом. Це нормально! Це правильно! Назвалися сильною статтю – будьте люб’язні, будьте сильними!

Ваша сила в тому, щоб розуміти нашу слабкість. А не користуватися нею.

Пам’ятаю, як одного разу зайшла до подруги. Вона була в декреті, з маленькою донькою на руках. Втомлена жінка і її чоловік, що сидить в розтягнутих штанях, і грає в комп’ютер … Я присіла на диван, подруга заметушилася з чаєм, віддавши мені на кілька хвилин дитину. Вона металася по маленькій кухні, збираючи чашки і блюдця, одночасно помішуючи суп на плиті, і годуючи кота.

Чоловік, що сидів за грою, навіть не поворухнувся, хоча дитина у мене на руках почала плакати і вигинатися. Я, намагаючись її заспокоїти, стрибала по кімнаті, улюлюкувала і кривляючись, в той час як його батько, байдуже глянувши на це дійство, продовжив стрiлянину. “Ось козел.” Подумала я, вся мокра від стрибків з кричущою дитиною. Хотілося підійти і тріснути, та так, щоб сам вкарбувався в свій монітор своєю нахабною фізіономією … .Але чоловік, слава Богу, не мій, тому бuти не можна. А так хотілося …

Подруга поставила чай на стіл, і прийняла з моїх тремтячих рук кричущу дочку. Я з полегшенням сіла на стілець, витираючи спітніле чоло і судорожно роблячи ковток чаю. Подруга заспокоїла дитину, і втомлено мені посміхнулася.

Тільки зараз я помітила дрібні зморшки на її молодому обличчі, і недбало забране в пучок волосся. Завжди радісна і доглянута, зараз вона була схожа на загнаного коня, змилених і до cмeрті втомлену. “Як ти?” Запитала вона, не доторкнувшись до чаю. Ми давно не бачилися, я прилетіла з Америки через кілька років і новин було багато …

Вона вийшла заміж. Чоловік працював дрібним менеджером, грошей було мало. Вона, сидячи в декреті, намагалася підробляти перекладами, сиділа ночами і бігала з дитиною по лікарях. То застуда, то грип. То щеплення. То зуби …

Я сиділа, слухала і волосся ворушилося на голові. “А чоловік? Допомагає? “Несміливо поцікавилася я, заздалегідь знаючи відповідь. Вона тихо зітхнула, і опустила очі. “Звичайно, він буває дивиться за нею, поки я прибираю. Вона пилососа боїться … Він з нею в іншій кімнаті сидить .. ”

Я відвела погляд до вікна. Тихий, сльотавий вечір, брудний сніг на тротуарі … потоптані мільйонами ніг таких же нещасних жінок, що штовхають застряглу в підталих калюжах коляску. Тьмяні ліхтарі, і що протікають черевики. Вони дбайливо підтикати теплі ковдри під сплячих дітей, хлюпотячи в мокрому взутті додому, поспішаючи приготувати вечерю так званим “чоловікам”.

Тягнуть сумки з базару, штовхають коляску в під’їзд без пандуса. А вдома, розриваючись на частини, куховарять вечерю, пилососять і сушать мокрі черевики, не зводячи з рук дитини. І це все для того, щоб нести звання “дружини”. І ніхто їх за це не похвалить. Чи не обійме, та не притисне до гpyдей і не оцінить. Тому що “вона повинна”. А він “не повинен”. Він же на роботу ходить ….

Я не стала розповідати їй про те, що мій чоловік, та й будь-який “чоловік”, зазвичай допомагає. І не чекає, поки дружина попросить. І не робить ласку. І береться за посуд і пилосос сам, прийшовши з роботи і переодягнувшись. І дітей відвозить увечері в басейн, щоб дружина відпочила. І любить, і не дивиться з докором. І що це – нормально!

Я мовчала. І дякувала Богові за те, що я живу в світі, де це-нормально. Там, де чоловік є глава сім’ї, що несе левову частку домашніх обов’язків, не чекаючи похвали. Він – не тільки фізіологічно мужик.

Він – чоловік, сильний, що розуміє, повноцінний партнер сімейної рутини. Він ходить на роботу, їздить за продуктами і допомагає робити вечерю. Він звично миє посуд, а потім, згрібаючи дітей в оберемок, грає з ними в комп’ютерні ігри.

Він – батько, чоловік, стіна. А я можу в цей час загорнутися в махровий халат, і писати чергову статтю. Тому що я – теж людина, у мене є хобі і життя крім памперсів. І ніхто не вимагає від мене пирогів і швабри, тому що поважає і любить. І дорожить, і головне – береже. І тому що він – справжній чоловік …

Так, мене розпестила Америка з її рівноправністю, і свободою думки. І так, я люблю бути жінкою, а не домашнім роботом. І мені подобається те, що мої сини виростуть партнерами своїм дружинам, а не користувачами, які сидять в розтягнутих треніках і байдуже спостерігають за падаючою з ніг дружиною…

“Підкаблучники”, скажуть більшість мужиків, що сидять зі склянкою пuва в “розливайках”, чиї дружини зараз сушать минулі черевики і наспіх чистять картоплю на вечерю. А я вірю, що саме вони і є стадо невдячних “немужиків”, що сидять на поламаних жіночих спинах, і пихкаючи від гордості, що вони – сильна половина людства. Де вже там …

***

“Дружина, жерти давай”, чую голос з нізвідки. Різкий вигук вивів мене з моїх роздумів. Це наш гравець прокинувся, зголоднів, бідний. Подруга втомлено піднялася, мовчки налила суп і поставила перед “чоловіком”. Він, не сказавши “дякую”, почав хлебтати з тарілки. “Хліба дай!” Вказав він, не зрушивши з місця … “Чоловік ?!” подумалося мені … “Та ні, просто (самі придумайте слово) …”

Дівчатка, дівчата, жінки! Давайте себе любити! Давайте ж навчимося відрізняти “ось таких” від “нормальних мужиків”! Є ще хороші чоловіки, турботливі, котрі дбають! Є вони, ті, що не вважають вас-прислугою! Повірте, сильна жінка-це та, що живе зі слабкою, нікчемною істотою, і змушена бути сильною ….

Шукайте, дивіться і не потрібно компромісу. Життя у нас одне, любіть і поважайте того, хто йде з вами під руку по життю. Того, хто вас веде за собою, а не їде на ваших поломаних шиях....

7

Комментарии

tatyana_karyaka

Татьяна

Мама двоих (2 года, 3 года)

Хорошая статья) Я думаю, такое поведение мужчины зависит не от национальности)))

Отметок «Нравится»: 5
adamyan200881

Оксана

Мама дочки-младенца

Согласна.

Отметок «Нравится»: 1
lyuboov

Любов

Мама дочки-младенца

А потому что сами сначала все на блюдичке , а потом оказывается зажрались)

Отметок «Нравится»: 0
lyuboov

Любов

Мама дочки-младенца

@natallli24 и не все женщины ведут себя "ой, я сама"))

Отметок «Нравится»: 0
uliane

Ульяна

Мама дочки (2 года), беременна (2 нед.)

Я вважаю що все залежить не від країни а від мами і жінки. Мама повинна виховати сина так, щоб він був партнером дружині а не користувачем, а дружина не повинна вбивати це в ньому надмірною турботою. Я не кажу що не потрібно турбуватися про чоловіка, потрібно, просто не перегинати палицю!

Приведу приклад із своєї сімії, мого чоловіка виховала МАМА так, що він і посуд миє, і пилососить, і може на кухні мені допомогти (але на кухні допомагати не дуже подобається, але якщо треба то не відмовить) і це для нього норма! Коли ми почали зустрічатися, він приходив до мене на вечерю і після ставав сам мити посуд, я не відбирала в нього☝️ але якби я почала відбирати, я б в ньому вбила те, що виховала його мама! І тому зараз мій чоловік і посуд миє, і пилососить, і доню забирає на пів дня десь їдуть бо мамі (мені) потрібно відпочити і зайнятись собою! І чоловік мій ходить на роботу і заробляє гроші, буває що працює до 9 вечора, приходить, сам насипає собі їсти, сам бере ложку, хліб і ще миє посуд! Тому це залежить не від країни а від того як ВИ будете виховувати свою дитину!! Тому виховуйте в своїх діях партнерів а не користувачами 😉

Отметок «Нравится»: 3
darias10

Дарья

Мама сына-младенца

Как женщина позволяет, так мужчина себя и ведёт. Тут половина мамочек жалуется на такую ситуацию и при этом ничего не меняют и рожают и второго и третьего, а воз и ныне там(( дай Бог эта статья даст кому-то маленький стимул задуматься.

Отметок «Нравится»: 0
vurka

Оля

Мама дочки (1 год)

Схоже в мене така ситуація, мама його так виховала. А я 6 років пробую міняти, то на тиждень максимум. Далі те саме.

Отметок «Нравится»: 0