Ніч після операції - це найважче і найгірше, що я переживала в своєму житті - 12 годин безкінечної болі, яка не зникала після знеболюючих😖 І тут привіт пологовому: виявляється там мені кололи знеболююче, після якого всі інші просто не діють🤦♀️ такий собі синтетичний наркотик, по силі як морфій (!) і викликає звикання - і таку штучку мені кололи «на вимогу» протягом 5 днів.... По правді кажучи, думала дуба дам від болі, але ж вдома чекає дитина і це єдине, що тримало мене в ті моменти...
За 9 днів в госпіталі я свого синочка бачила лише по телефону((( у нього все було добре: перше купання, відпав пупочок, перший візит до педіатра (бо попка покрасніла і свекруха пів Києва на ноги поставила😂), годування і сон, все було, лише без мене(((( Кожне відео з дому - це купа сліз і сотня переглядів, але це єдині вісточки, які не дозволяли здаватися!
Далі з кожним днем ставало легше, в порівнянні з першою ніччю. Через 4 дні я почала сідати, через 5 - перший крок на ходунках, через 8 - виписка🎊
Виявляється, після операції нога, якщо її спустити вниз з ліжка, наливається моментально кров’ю і стає як чугун важка🧐 цей і багато інших моментів, до яких я не була готова - тримають мене в тонусі щохвилини.
Зараз я можу сама сходити в туалет, зі стільчика помити голову, вмитися (все це сидячи). Я вже сама встаю і сідаю - права нога прокачалася не слабо😃 Синочка можу лише покормити з пляшечки і дати грудь, всі інші маніпуляції: заміна памперса, приготування суміші, купання, переодягання - поки не для мене...
Молоко ще є, але зовсім мало... після повернення додому у мене розбушувалася післяродова депресія - і я тиждень не хотіла нічого, ні частого прикладання, ні нічних годувань... просто такий собі овощ, якому світ не милий і постійно хотілося плакати🤦♀️
Далі, знову завдяки чоловікові, (він відправив маму додому, за день вправив мені мозги) я повернулася до життя)))
Так от до чого це я все тут?)))- Ми мами - можемо ВСЕ і навіть більше! Але для цього нам потрібна міцна опора, яка підтримає нас, якщо не в момент падіння, то точно допоможе встати на ноги!!!
І вже так думаю і навіть знаю навіщо: показати мені, які люди мене оточують, на що здатні друзі в важку хвилину, і найголовніше - це привід постійно бути вдячною моєму чоловікові за все!!!
Вы очень сильная 💪🏻
Держитесь!
Да, мы мамы можем и невозможное! Нам нужно держатся при любых обстоятельствах!
Я Вас понимаю потому что со своей колокольни пережила очень тяжелый период после родов, с которого вышла благодаря Богу, семье и конечно же, правильному лечению.
Пусть все у вас будет хорошо 🙏🏻🙌
Я думаю у Вас син буде ідеально вихованим)
Ви знаєте хто? Ви - наші мами. У яких не було купи часу на капризи і ниття про «я не буду вставати вночі». Дуже достойна Ви жінка! Пишіть частіше, мотивуйте на силу хоча б мене 🤗
Бажаю Вам швидкого одужання і цінування Вас Вашим чоловіком, як мінімум не меншого, ніж Ваше цінування його 💑
Ви пройшли через таке, що навіть уявити важко!
Ви боєць! Чоловік у вас неймовірний!
Синок має крутих батьків!
Одужуйте!