vera020379
viraLysiv·Мама двоих (7 лет, 16 лет)
Дівчатка, прошу навіть не поради, свого досвіду чи як.... Ваші стосунки з чоловіком після народження дитини стали кращими, гіршими чи взагалі привели до розлучення???? Питаю саме про цей період.
У нас до народження малюка все добре було. Але зараз малому майже рік, я відчуваю - в мене стільки вже навіть не злості до чоловіка, а байдужості.
Це сталося не за день. Не допомагав з дитиною зовсім, за цей період 1 раз погуляв. При тому що я одна зовсім, а обід і вечеря щодня йому мають бути по графіку, при тому свіже щодня. І в домі порядок.
Вчора робили фотосесію, фотограф пропонувала кадр, де він тримає дитину біля ялинки, позаду я і дочка. Кадру не вийшло, бо малий в нього на руках не хоче бути і секунди, не звик, лише я. Він його любить і посміхається до нього, але коли в мене на руках. Дитина просто не буває з татом. З роботи приходить, коли ми вже ідемо спати і я маю сильні підозри, що затримується там просто по бажанню, не по потребі, тому що коли якісь цікаві пропозиції, то дивним чином робочих питань на вечір стає менше.
Вчора на фотосесії вдягла сукню, розімлів, почав розказувати, яка я красива, а я відчуваю, що мені це все вже по барабану. Просто апатія до нього....
Знову ж таки ситуація - вранці перед фотосесією рознервував мене, мій стан передався малюку, не зміг заснути. Тобто - якщо дитина спить від 10 десь 1,5 год, то вчора не спав зовсім. Ледве зібрала нас з дітьми, він туди з роботи приїхав, до 1 год це все тривало, дитина неважко уявити, яка вже вимучена була. Я як була - в капронах, без шапки і в короткій куртці з-під будинку відразу дитину у візок і пішла гуляти, тому що вдома дуже погано спить, хотіла, щоб виспався. Нічого не поїла ще зранку, бо спершу ті нерви, потім дитину намагалася вкладати, потім збори. І нас засипало снігом - нікуди з парку взагалі не виїдеш, щоб їжу якусь купити чи хоча би гарячий чай. І він це все знав, бо чув, як про це говорила з подругою-фотографом. Злився лише, де сам має поїсти, але фіолетово йому було, що лишив мене гуляти голодною і напівпоздягнутою.
Це ніби остання капля, не хочеться взагалі людину бачити, повна апатія....
в когось було таке погіршення стосунків? Як все вирулилося?
Багато тексту, просто такий хаос в голові
Готова на розлучення, але розумію, що може бути війна, бо при тому всьому він вважає, що любить дітей. Малий особливо дуже потішний, характер в нього мій, постійна усмішка, чоловік від нього тащиться і так просто не відпустить, впевнена
Сумбурно все вийшло... Але просто немаю з ким поділитися. З мамою не можу, з подругами не хочу... Та й чим вони мені поможуть
Вже не раз ловила себе на думці, що дуже хочу ще дитину, але не з цією людиною.....
У нас до народження малюка все добре було. Але зараз малому майже рік, я відчуваю - в мене стільки вже навіть не злості до чоловіка, а байдужості.
Це сталося не за день. Не допомагав з дитиною зовсім, за цей період 1 раз погуляв. При тому що я одна зовсім, а обід і вечеря щодня йому мають бути по графіку, при тому свіже щодня. І в домі порядок.
Вчора робили фотосесію, фотограф пропонувала кадр, де він тримає дитину біля ялинки, позаду я і дочка. Кадру не вийшло, бо малий в нього на руках не хоче бути і секунди, не звик, лише я. Він його любить і посміхається до нього, але коли в мене на руках. Дитина просто не буває з татом. З роботи приходить, коли ми вже ідемо спати і я маю сильні підозри, що затримується там просто по бажанню, не по потребі, тому що коли якісь цікаві пропозиції, то дивним чином робочих питань на вечір стає менше.
Вчора на фотосесії вдягла сукню, розімлів, почав розказувати, яка я красива, а я відчуваю, що мені це все вже по барабану. Просто апатія до нього....
Знову ж таки ситуація - вранці перед фотосесією рознервував мене, мій стан передався малюку, не зміг заснути. Тобто - якщо дитина спить від 10 десь 1,5 год, то вчора не спав зовсім. Ледве зібрала нас з дітьми, він туди з роботи приїхав, до 1 год це все тривало, дитина неважко уявити, яка вже вимучена була. Я як була - в капронах, без шапки і в короткій куртці з-під будинку відразу дитину у візок і пішла гуляти, тому що вдома дуже погано спить, хотіла, щоб виспався. Нічого не поїла ще зранку, бо спершу ті нерви, потім дитину намагалася вкладати, потім збори. І нас засипало снігом - нікуди з парку взагалі не виїдеш, щоб їжу якусь купити чи хоча би гарячий чай. І він це все знав, бо чув, як про це говорила з подругою-фотографом. Злився лише, де сам має поїсти, але фіолетово йому було, що лишив мене гуляти голодною і напівпоздягнутою.
Це ніби остання капля, не хочеться взагалі людину бачити, повна апатія....
в когось було таке погіршення стосунків? Як все вирулилося?
Багато тексту, просто такий хаос в голові
Готова на розлучення, але розумію, що може бути війна, бо при тому всьому він вважає, що любить дітей. Малий особливо дуже потішний, характер в нього мій, постійна усмішка, чоловік від нього тащиться і так просто не відпустить, впевнена
Сумбурно все вийшло... Але просто немаю з ким поділитися. З мамою не можу, з подругами не хочу... Та й чим вони мені поможуть
Вже не раз ловила себе на думці, що дуже хочу ще дитину, але не з цією людиною.....
20.12.2018
1
Как понять, что подгузник действительно подходит...
Контрацепция для мам: 5 способов наслаждаться бл...
Как Pigeon сохраняет близость между мамой и малышом
Лучший комментарий
Комментарии
@marlen55, дякую😊😊 красиву білизну вдягаю, бо і самій хочеться від себе побалдіти, не для чоловіка)))
от якби мама хоча би раз в тиждень до дитини приходила - мені би вже в рази легше було)) хоч ми живемо в одному місті, 20 хв їзди....
ну - але вона не знає, що таке діти, бо - повторюсь маленькою в 4 міс віддала свекрусі, забрала коли я захворіла і в лікарні маму кликала (бабусю) - приревнувала. Забрала і відразу в ясла спихнула, все життя пам‘ятаю, як вона розповідала, сміючись, що я у виховательки вирвалась з рук, добігла до воріт і трималася за них так міцно руками, що не могли кулачки мені розтиснути і очі ненормальні-ненормальні. Тобто їй до мене було байдуже - просто ревність заграла, хоч бабуся плакала, просила не забирати (сама ледь ходила, правда, дуже хвора була).
А з братом я повністю їй допомагала, зі школи в 9 років бігла пеленки з двох сторін прасувати замість піти погуляти 🙈🤣🤣 Напевно, це вплинуло на те, що я свою дитину не гружу зовсім доглядом за малюком, в неї дитинство, а дитина наша, а не її. Хоча вона сама постійно виручає і різні сюрпризики робить...
Тобто мама мені точно не помічник, зараз уже коли в гості прийде, то тільки гірше, тому що малюк її не знає і дуже капризний стає, боїться, що вона його на руки захоче брати, висне на мені.
Те, що в мене від недолюбленості комплекс відмінниці - розумію(( але поки його побороти не можу повністю😢😢 десь читала, що з недолюблених дітей виростають або егоїсти або гіперальтруїсти - от ми і зійшлися, як два пазлики, і в нього більш виграшна позиція🤣🤣🤣🤣
ну але насправді вже стало набагато легше, коли малюк почав впевнено ходити😍😍 мене ще виручає те, що діти для мене не каторга, я насолоджуюсь цим коротким періодом і дуже дорожу нашими відносинами. Легше стало фізично і розгрузилась трошки психологічно в своїх образах))) розумію, що він просто інша людина, зі своїми тараканами, але багато в ньому плюсів та і справді люблю цю людину.
Ось про помічницю чудова ідея😉 трошки непросто в свій особистий простір пускати чужу людину, тут на Західній Україні менталітет специфічний🤣🤣🤣 але треба просто забити і думати в першу чергу про себе 😊😊😊
Дуже дякую за увагу до посту і цінні рекомендації🌸🌸🌸🌸
от якби мама хоча би раз в тиждень до дитини приходила - мені би вже в рази легше було)) хоч ми живемо в одному місті, 20 хв їзди....
ну - але вона не знає, що таке діти, бо - повторюсь маленькою в 4 міс віддала свекрусі, забрала коли я захворіла і в лікарні маму кликала (бабусю) - приревнувала. Забрала і відразу в ясла спихнула, все життя пам‘ятаю, як вона розповідала, сміючись, що я у виховательки вирвалась з рук, добігла до воріт і трималася за них так міцно руками, що не могли кулачки мені розтиснути і очі ненормальні-ненормальні. Тобто їй до мене було байдуже - просто ревність заграла, хоч бабуся плакала, просила не забирати (сама ледь ходила, правда, дуже хвора була).
А з братом я повністю їй допомагала, зі школи в 9 років бігла пеленки з двох сторін прасувати замість піти погуляти 🙈🤣🤣 Напевно, це вплинуло на те, що я свою дитину не гружу зовсім доглядом за малюком, в неї дитинство, а дитина наша, а не її. Хоча вона сама постійно виручає і різні сюрпризики робить...
Тобто мама мені точно не помічник, зараз уже коли в гості прийде, то тільки гірше, тому що малюк її не знає і дуже капризний стає, боїться, що вона його на руки захоче брати, висне на мені.
Те, що в мене від недолюбленості комплекс відмінниці - розумію(( але поки його побороти не можу повністю😢😢 десь читала, що з недолюблених дітей виростають або егоїсти або гіперальтруїсти - от ми і зійшлися, як два пазлики, і в нього більш виграшна позиція🤣🤣🤣🤣
ну але насправді вже стало набагато легше, коли малюк почав впевнено ходити😍😍 мене ще виручає те, що діти для мене не каторга, я насолоджуюсь цим коротким періодом і дуже дорожу нашими відносинами. Легше стало фізично і розгрузилась трошки психологічно в своїх образах))) розумію, що він просто інша людина, зі своїми тараканами, але багато в ньому плюсів та і справді люблю цю людину.
Ось про помічницю чудова ідея😉 трошки непросто в свій особистий простір пускати чужу людину, тут на Західній Україні менталітет специфічний🤣🤣🤣 але треба просто забити і думати в першу чергу про себе 😊😊😊
Дуже дякую за увагу до посту і цінні рекомендації🌸🌸🌸🌸
03.01.2019 Нравится Ответить
Сама суть проблемы не такая уже и сложная,главное разложить все полочкам:
У нас все в семье разлад- причина - что я делаю не так - что муж делает не так - что я могу изменить - что я бы хотела,чтобы он изменил - где я могу уступить - где я не могу изменить ситуацию ( это касаемо,как раз,его привычки по идеализированию бытовых условий,тут бесполезно что-то менять, только подстроиться и сделать так,чтобы комфортно было всем,но при этом с меньшими затратами времени и сил для вас) - как я вижу нашу семью, с учётом всех вышеизложенных действий))
Попробуйте проработать ситуацию по такой схеме
Подумайте,где можно немного ослабить планку ( оставить малыша на 1 час с мамой/свекровью и ТД), приготовить не 4 блюда, а 3, и вместо 4го сделать макияж и встретить мужа в платье и на каблуках ( лучше в белье,но у вас старший ребенок не поймет:), поставить перед фактом ( заранее,чтоб не отвертелся!), Что через неделю вам на маникюр и он сидит с ребенком и ТД
Все будет хорошо!!!)
У нас все в семье разлад- причина - что я делаю не так - что муж делает не так - что я могу изменить - что я бы хотела,чтобы он изменил - где я могу уступить - где я не могу изменить ситуацию ( это касаемо,как раз,его привычки по идеализированию бытовых условий,тут бесполезно что-то менять, только подстроиться и сделать так,чтобы комфортно было всем,но при этом с меньшими затратами времени и сил для вас) - как я вижу нашу семью, с учётом всех вышеизложенных действий))
Попробуйте проработать ситуацию по такой схеме
Подумайте,где можно немного ослабить планку ( оставить малыша на 1 час с мамой/свекровью и ТД), приготовить не 4 блюда, а 3, и вместо 4го сделать макияж и встретить мужа в платье и на каблуках ( лучше в белье,но у вас старший ребенок не поймет:), поставить перед фактом ( заранее,чтоб не отвертелся!), Что через неделю вам на маникюр и он сидит с ребенком и ТД
Все будет хорошо!!!)
02.01.2019 Нравится Ответить
@vera020379 Верочка, вот вы действительно умная женщина!
Сами даже отвечаете на свои же вопросы:)
Муж не зря вас выбрал, вы воплощаете все то,чего ему не хватало в детстве!
Но есть и другая сторона медали: вы тоже человек,личность и у вас тоже есть ресурс,и он не безграничен,к сожалению.
Такими действиями можно легко себя загнать в депрессию,апатию и полное недовольство своей жизнью,мужем и всеми вытекающими.
Нужно срочно взять паузу ( и муж,кстати,в этой ситуации, не такой уже и негодяй,он искренне предлагает решение проблемы - няня, для него это выход, но не для Вас. Вариант - помощница по дому, повар, служба клининга).
Просто найти женщину,которая будет готовить домашнюю еду,которой будете доверять
Хотя бы те же блины,пельмени и ТД, забить морозилку
Уборка - хотя бы раз в неделю чтоб приходил человек и генералил
Современный мир давно так живёт и диктует свои условия
Женщина должна быть красивой, отдохнувшей, дети накормлены и выгуляны,муж сытый,счастливый и под каблуком:)
Поэтому все новшества и услуги - в помощь:)
По поводу разговоров: написать на бумаге, примерно так: 1. Сейчас у нас в семье то-то и то-то, а мне очень хотелось бы,чтобы было так-то и так, это изменило бы к лучшему то и то
Все по пунктам,но без лишней воды,чтобы доступно для понимания мужчины)
Положить на видное место,якобы случайно,но чтобы муж прочел
Сами даже отвечаете на свои же вопросы:)
Муж не зря вас выбрал, вы воплощаете все то,чего ему не хватало в детстве!
Но есть и другая сторона медали: вы тоже человек,личность и у вас тоже есть ресурс,и он не безграничен,к сожалению.
Такими действиями можно легко себя загнать в депрессию,апатию и полное недовольство своей жизнью,мужем и всеми вытекающими.
Нужно срочно взять паузу ( и муж,кстати,в этой ситуации, не такой уже и негодяй,он искренне предлагает решение проблемы - няня, для него это выход, но не для Вас. Вариант - помощница по дому, повар, служба клининга).
Просто найти женщину,которая будет готовить домашнюю еду,которой будете доверять
Хотя бы те же блины,пельмени и ТД, забить морозилку
Уборка - хотя бы раз в неделю чтоб приходил человек и генералил
Современный мир давно так живёт и диктует свои условия
Женщина должна быть красивой, отдохнувшей, дети накормлены и выгуляны,муж сытый,счастливый и под каблуком:)
Поэтому все новшества и услуги - в помощь:)
По поводу разговоров: написать на бумаге, примерно так: 1. Сейчас у нас в семье то-то и то-то, а мне очень хотелось бы,чтобы было так-то и так, это изменило бы к лучшему то и то
Все по пунктам,но без лишней воды,чтобы доступно для понимания мужчины)
Положить на видное место,якобы случайно,но чтобы муж прочел
02.01.2019 Нравится Ответить
@marlen55, дуже дякую😘😘 говорили з чоловіком і не раз... в нього одна відповідь «візьми няньку - я не проти». Але я довірити таку маленьку дитину чужій людині не можу, яка не зможе пожалітись, якщо її ображатимуть( крім того - я справді кожною хвилиною поруч насолоджуюсь, виснажує не дитина, а весь цей побут)... Його самого все дитинство з нянькою лишали і в першій сім‘і дружина відразу на роботу вийшла і старший син з нянькою був. І те, що я бачу - мені не подобається зовсім. Він і сам відмічає тепер уже в підсумку, який у мене емоційний контакт з дочкою, яка росла без няньок, і багато інших моментів. Думаю - Ви праві, це я так його привчила, щодо іжі і побуту.... Дітей і мене він дуже любить, але не вміє віддавати, як ще одна дитина, яка до себе уваги потребує. Зовні успішна статусна людина, а всередині - недолюблений хлопчик. В мене теж мама рано пішла на роботу, але мені пощастило - мене віддали бабусі, яка мене в такому морі любові ростила, вже 15 років її немає, а вона досі поруч, я відчуваю її незриму підтримку в найгірших ситуаціях і мені самій хочеться ділитися цією любов‘ю зі своїми дітьми, інакше нащо їх народжувати?)) В цьому плані ми з ним різні.... Розумію - в нас переважна кількість чоловіків такі... Дякую🌸🌸🌸 Дуже цінні поради👍👍👍
02.01.2019 Нравится Ответить
Сейчас вот ещё перечитала ваш пост, что могу сказать
Очень советую перестать быть такой гиперответственной,ещё и в ущерб себе
Ситуация: побежала гулять с ребенком,одета не по погоде,ещё и голодная
Зачем!?? Кому нужны эти жертвы?
Что изменили бы эти 5 минут на натягивание штанов и закидывание в рот пары печенек/бутерброда/конфет итд?
Муж не привез еды,а сам ещё и недоволен: конечно! Вы ведь приучили его к такому поведению! Он привык к именно таким правилам игры)
Если бы вы чаще показывали свою слабость, давали ему в этой сфере проявить свое мужское плечо, могло бы быть по-другому.
Поэтому срочно забить холодильник полуфабрикатами, свою/колясочную сумку/бардачек машины любыми съедобными снеками, записаться на расслабляющий массаж и СПА, и в новом году стать женщиной-девочкой)
Тогда и отношение мужа будет меняться:))
Очень советую перестать быть такой гиперответственной,ещё и в ущерб себе
Ситуация: побежала гулять с ребенком,одета не по погоде,ещё и голодная
Зачем!?? Кому нужны эти жертвы?
Что изменили бы эти 5 минут на натягивание штанов и закидывание в рот пары печенек/бутерброда/конфет итд?
Муж не привез еды,а сам ещё и недоволен: конечно! Вы ведь приучили его к такому поведению! Он привык к именно таким правилам игры)
Если бы вы чаще показывали свою слабость, давали ему в этой сфере проявить свое мужское плечо, могло бы быть по-другому.
Поэтому срочно забить холодильник полуфабрикатами, свою/колясочную сумку/бардачек машины любыми съедобными снеками, записаться на расслабляющий массаж и СПА, и в новом году стать женщиной-девочкой)
Тогда и отношение мужа будет меняться:))
01.01.2019 Нравится Ответить
Вера, начну с очевидного: вы очень красивая женщина, чудесная мама,жена и хозяйка:)
Полистав ваши посты,это легко можно заметить)
Теперь скажу как психолог: налицо полнейшее эмоциональное выгорание
Причина: мое высказывание выше
Вы сами себя загнали в это состояние, горько и обидно от непонимания и невнимания мужа, но это все следствие " комплекса отличницы" , он лишь " зеркалит" ваше отношение к себе самой и внутренние установки:(
Позвольте себе ( сама ) выдохнуть и немного расслабиться.
Попробуйте спокойно,можно на бумаге, сформулировать свои самые большие претензии к мужу.
К примеру, так:
1. Мало проводит времени с детьми
2. Выставляет неадекватные требования по ведению хозяйства ( приготовление пищи и ТД, нужное подчеркнуть)
Когда точно поймёте,как бы хотели изменить свое семейное совместное существование, представите,как изменилась бы жизнь,если муж начнет делать то -то и то-то, преступайте к разговору
Пробуйте аргументы и спокойную речь, пробуйте ультиматумы, но результат должен быть.
Предложите распределить какие-то обязанности по дому и какое-то время выделить на обязательное занятие с детьми
Написала сумбурно, у самой голова не работает
Очень рекомендую сходить действительно к психологу!
И пусть как раз муж сидит с малышом!
Не заметите сами,а жизнь начнет меняться))
Ваша ситуация ооочень распространена, она очень стандартна для тех семей,где мужчина проявляет себя по отношению к жене как ещё один ребенок, а женщина, соответственно, охотно выполняет роль мамы. Конечно это утрированно,но элементы этой " игры" у вас, скорее всего, присутствуют.
Он как ребенок не хочет принимать на себя часть обязанностей и ответственность ( в вашем случае - проводить время с детьми, в других семьях это зарабатывание денег и ТД и тп)
Поэтому здесь не стоит думать,что вы его разлюбили,это не так
Если бы разлюбили - ушли
Тут нужно немного поработать, обоим, естественно,и все наладится!
Полистав ваши посты,это легко можно заметить)
Теперь скажу как психолог: налицо полнейшее эмоциональное выгорание
Причина: мое высказывание выше
Вы сами себя загнали в это состояние, горько и обидно от непонимания и невнимания мужа, но это все следствие " комплекса отличницы" , он лишь " зеркалит" ваше отношение к себе самой и внутренние установки:(
Позвольте себе ( сама ) выдохнуть и немного расслабиться.
Попробуйте спокойно,можно на бумаге, сформулировать свои самые большие претензии к мужу.
К примеру, так:
1. Мало проводит времени с детьми
2. Выставляет неадекватные требования по ведению хозяйства ( приготовление пищи и ТД, нужное подчеркнуть)
Когда точно поймёте,как бы хотели изменить свое семейное совместное существование, представите,как изменилась бы жизнь,если муж начнет делать то -то и то-то, преступайте к разговору
Пробуйте аргументы и спокойную речь, пробуйте ультиматумы, но результат должен быть.
Предложите распределить какие-то обязанности по дому и какое-то время выделить на обязательное занятие с детьми
Написала сумбурно, у самой голова не работает
Очень рекомендую сходить действительно к психологу!
И пусть как раз муж сидит с малышом!
Не заметите сами,а жизнь начнет меняться))
Ваша ситуация ооочень распространена, она очень стандартна для тех семей,где мужчина проявляет себя по отношению к жене как ещё один ребенок, а женщина, соответственно, охотно выполняет роль мамы. Конечно это утрированно,но элементы этой " игры" у вас, скорее всего, присутствуют.
Он как ребенок не хочет принимать на себя часть обязанностей и ответственность ( в вашем случае - проводить время с детьми, в других семьях это зарабатывание денег и ТД и тп)
Поэтому здесь не стоит думать,что вы его разлюбили,это не так
Если бы разлюбили - ушли
Тут нужно немного поработать, обоим, естественно,и все наладится!
01.01.2019 Нравится Ответить
@yulia.dalevska, ну воно так, але щось таке вмирає в душі... і - чесно кажучи - ми тоді дуже зайшли в ж... в наших стосунках, бо ті всі образи нікуди не поділися, а я така, що не вмію катати скандали, але просто віддаляюся, і це дуже відчутно, напевно... якби потім не сталися в нашому житті дуже погані події, то ми би все таки розійшлися.
23.12.2018 Нравится Ответить
@yulia.dalevska, ух ти, дуже цікавий досвід. Справа в тому, що це наша друга дитина, спільна, але після народження першої ми теж жили окремо, такі були обставини, намагалися з‘іжджатися, але сварки і знову розходилися. І от тепер я собі пригадала - чому ми сварилися🤣🤣 просто тоді ще крім того було багато проблем, фінансових, через це багато нервів, роботи і мало вдома. Але зараз думала, що все інакше буде.... Але... І от на той момент я пам‘ятаю - мені так добре самій було, після року все легше ставало і без тих всіх клопотів. А з дитиною так, як не дивно, ще і більше часу приводив, бо вже як прийшов до дитини - то щось мусів гратись трошки. А як з роботи додому - то змучений і на диван🤣🤣🤣 А ти хоч замучена, то ще і вечерю маєш зготувмти... І я по правді тоді навіть не хотіла сходится, практично ультиматумами мене змусив🤣🤣🤣 Проблема в тому, що все таки люблю цю людину і діти дуже сильно люблять ...
23.12.2018 Нравится Ответить
Ну тоді думаю все налагодиться- так як і за першою дитиною) ви вже з досвідом виходу з криз)
Як мені мама каже коли хочеться все послати: «потерпи, далі буде легше»
Як мені мама каже коли хочеться все послати: «потерпи, далі буде легше»
23.12.2018 Нравится Ответить
Колись писала теж схожий пост. Тільки півроку тому в чоловіка почались «заскоки», дійшло до того що серед ночі міг поїхати собі гуляти,допомоги нуль, ну і фрази «нет бабочек в животе как раньше». Зараз ми живем окремо бо вже 3 місяці як у нього робота в іншому місті. І що я можу сказати, наші думки кардинально змінились. Чоловік каже що відчув що не вистачає йому сім`ї, і тд. А я відчула що сама хочу розлучення бо байдужість з його сторони мене просто «випалила», та й добре самій живеться)) ні за ким не треба бігати, прибирати і нервуватися.
Незнаю, виповниться малій рік, «дам нам шанс», переїдем до Києва і спробуєм знову разом жити. Але особливих ілюзій тепер немаю.
І ще пораджу вам сходити до психолога (чи парою чи наодинці). Мені дуже допомогла така терапія👍🏻
Незнаю, виповниться малій рік, «дам нам шанс», переїдем до Києва і спробуєм знову разом жити. Але особливих ілюзій тепер немаю.
І ще пораджу вам сходити до психолога (чи парою чи наодинці). Мені дуже допомогла така терапія👍🏻
23.12.2018 Нравится Ответить
Марміска, не можу відповісти (( чомусь бачу лише частину повідомлення не в стрічці, а у коротких повідомленнях.... От і в мене була раніше агресія, а тепер просто все перегоріло ....
20.12.2018 Нравится Ответить
Це нормально. Це криза у відносинах з народженням дитини. Подивіться карпачова.
20.12.2018 Нравится Ответить
@yulchick89, ви молодці. Ми теж раніше намагалися говорити, але він вважає, що заробляє гроші і цього достатньо, що на роботі втомлюється. Я це прекрасно розумію, але і на роботі він має паузи, постійно з друзями зустрічається, і не уявляє як це - нон-стоп з дитиною. Говорить - тобі впжко - то візьми няньку, але я категорично проти, бо таку малу дитину не довірю чужій людині... Ще аргумент «я не винен, що твоя мама тобі не допомагає», ну але це не є її обов‘язок, дитина наша спільна, а не її... Я розумію, що і йому мене не вистачає / в плані така, як я була - завжди весела, грайлива, виціловувала його, любила обнімашки... але я не вмію прикидатися, в мене зараз немає такого пориву навіть сісти поруч, коли малий заснув і притулитися.... все стало байдуже
20.12.2018 Нравится Ответить
Мене також дуже часто накриває хвиля агресії до чоловіка...коли ти цілий день як білка в колесі,прибрала,попрала,приготувала,вклала спати,забрала старшого зі школи,погуляла і ТД...і вже 19.00 стою і ноги гудять(((і мені там сумно і важко,що хочеться плакати...він приходить з роботи їсть іде до ванної на час,релакс у нього)))потім лягає у дивиться фільм....Чесно, хочеться його вбити....а діти ті нащо?питала вже в нього?Я їх собі народжувала?я вже починала йому доносити,на що мені відповіли,що йому скоро не захочеться йти додому,бо його я пиляю і завжди не вдоволенна...А чому радіти?....Був в мене місяць трешу)Не розмовляли майже ...але коли я почала розуміти,що без нього я жити не зможу,бо люблю...пішла до жінки яка кидає на картах,вона мені таке видала,що я була в шоці ...багато всього,але основне,що я сама розвалюю свою сім'ю,бо не хочу бути трошки поступливішою)Ладком треба його просити і все Буде добре) Тепер я якщо щось не встигла,то кажу...а не подаю з ніг але роблю і все він розуміє...Якщо чоловік чесний,порядний і любить свою родину,то з ним точно можна знайти спільну мову)Побільше будьте разом,у двох...як діти сплять)
20.12.2018 Нравится Ответить
@savina_svetlana, просто накопичилося вже так, що навіть сексу з ним не хочу, і бачити не хочу. Хоч ще люблю, думаю, але втома і образа....
20.12.2018 Нравится Ответить
Чесно кажучи трохи схожа ситуація, чоловік на роботі, а з воєнним станом ще і суботи дуже стомлена і виснажена, весь час сваримось тільки по телефону а коли приїжджає додому то кажу ну ти ж зрозумій мене... а ще в нього така мода приїхати поїсти і лягти спати, то в мене всі мої демони в той момент вилазять... то останнім часом їсти я готовлю коли він уже дома і не важливо МЕНІ чи то 8 чи 9 вечора, коли я готую то паралельно кажу йому прибери бо мені завтра не буде коли, то він хоче чи ні але робить, і ще в мене такий момент щоб скучити є , я їду до батьків, кажу мамі вам прибирання затію чи ще щось щоб не запідозрили нічого і недільку там і все стає на свої місця..... успіхів вам і розумного розсудку....
П.С я кожен вечір з чоловіком розлучаюсь коли ще на роботі затримують.але все стає на свої місця...
П.С я кожен вечір з чоловіком розлучаюсь коли ще на роботі затримують.але все стає на свої місця...
20.12.2018 Нравится Ответить
Читайте также
Как сейчас дела?
Есть улучшения?
Мне кажется,они по мановению волшебной палочки, начнутся именно тогда,когда вы чуть выдохнете и позволите себе хоть на 10% стать менее идеальной)
И потом настолько легче станет,что не заметите,как понравится такое состояние)
А по поводу вашей мамы...что я могу сказать... очень жаль(((
Обнимаю вас!
У меня ситуация чуть другая,мама наоборот была очень хорошей мамой,вот, наверное,такой как Вы...но она выгорела в прям смысле слова..много работала, много делала по дому,все стремилась довести до идеала...и потом заболела...не стало ее,когда мне было 7 лет, сестре 15.. поэтому мое детство тоже было не сладким, я тоже имею комплекс отличницы и тоже живу с эгоистом) поэтому ещё раз обнимаю!
Мы у себя одни и должны получать от этой жизни только самое лучшее! И это действительно в наших силах!