Страх перед родами, як психологічно налаштовуєтесь на появу?

В мене якось одразу настрой хороший був. Додавало сили те, що чоловік хотів йти на пологи зі мною. І вагітність - тьфу-тьфу - протікала добре.

Одразу скажу, що партнерські пологи - це щастя (для мене). Так, коханий побачив мене в далеко не найгарнішому вигляді. Але він мужньо все витримав. І після того став ще дбайливішим. Сказав, що почав ще більше поважати жінок. А підтримка його моральна ну дуууже допомогла.

P.S.: головне, щоб під час пологів стояв за спиною і тримав за руку. Крайній випадок - збоку, біля узголів'я. Щоб лишнього не бачив 😁

Вообще не думаю об этом . Наверное это и хорошо))

Ой как мне ссыкотно вам не передать, я вообще по натуре паникер, готова даже возврат оформить, лишь бы не рожать 😅

Страха вообще нет, очень удивительно😌

Прочитайте «Роды без страха» Дик-Рид😊Мені допомогло)

Також боялась на такому терміні вже 36 тижня мріяла поскоріше б на родити. А на пологах до останнього сміялась і була в хорошому настрої.

Роды просто воспринимаю, как нечто, что поможет мне встретится с моим ребёнком, а чтобы все прошло хорошо выбираю врача, которому доверюсь. Мне кажется стоит больше внимания уделить не страхам, а вопросам чисто бытовым, прививкам, болезням, детской психологии. Столько нужно пересмотреть видео Нины Зайченко, Комаровского и т. д., что некогда пока бояться )

І під кінець вагітності, хоча в мене був дуже акуратний маленький животик, всеодно стає дискомфортно, спати не зручно, ходити важче, в туалет бігати і т д, хочеться якнайшвидше все закінчити)) тоді, мабуть і пропав весь страх)

Я боялася не те щоб пологів, а звичайного уколу😭😱

Довелося змиритися з думкою, що це всеодно станеться, але я була готова на всі 100% в тому плані, що вивчила і зрозуміла все, що зі мною буде відбуватися, для мене дуже важливо знати дійсно ВСЕ! Тоді я стаю більш-менш спокійна)

Я больше переживаю из-за того что у меня этот страх отсутствует) 😂 вроде как пора начинать ))) просто не знаю чего ожидать)

Я себе мысленно говорю, что это все временно. И стараюсь об этом поменьше думать. По крайней мере сейчас.