#якявсиновиладвохдітей 1 ⃣➖8 ⃣

#якявсиновиладвохдітей 1️⃣➖8️⃣

... Дитина плакала, кричала усю дорогу (1,5 години). Усі мої спроби її заспокоїти не спрацьовували, вона лише на пару хвилин затихала, щоб висякати носик, набрати повітря і знову. Страх! Вона не розуміла куди їде, хто ці люди і кликала своїх вихователів - вона хотіла назад. Чоловік намагався якомога швидше доїхати додому, я намагалась заспокоїти. Дома чекала няня з малим. І тут я вже почала панікувати, що може ще трапитись дома, до чого я не була готова.

На курсах, коли ми проходили адаптацію, нам психологи моделювали різні поведінки дітей, і тепер я мала прогнозувати подальший розвиток подій і підтримати дитину у самі складні дні, щоб уникнути загострення.

Нарешті доїхали. Я беру дитину на руки і перед ліфтом вона починає ще більше кричати. Я зрозуміла, що дитина вперше бачить ліфт і ця кабіна з дверима ще більше її лякає. Спробую її вмовити піднятися сходинками. Піднімаємось. А сама прокручую в голові, що у нас два маленькі ліфти і як тепер ходити з дітьми обома на вулицю - синуля в колясці, а донька на руках. Ще пройде місяць коли вона перестане боятися ліфту. А зараз вона стоїть перед дверима дому поруч з людьми, які змінять її долю.

Ми заходимо, роздягаємось, я знайомлю донечку з нянею, показую квартиру, її кімнату, ліжечко, іграшки, доходить черга до спальні, де у ліжечку, спить синочок - він кроха йому тільки три місяці. Я беру її на руки, щоб показати братика, вона ніяк не реагує. Фух, це мабуть на краще, для неї на сьогодні забагато подій і новин. Тепер можна трішки видихнути, дитина в постійній напрузі це відчувається в кожній її клітині. Попереду вечір і її перша ніч дома.

Далі буде