В мене просто вибухає голова від думок про те, що в моєї дитини немає режиму дня і що в цьому винна я. Що я не можу вкласти спати її без сіськи, колисання на руках або на Фітболі... Що вона не їздить в колясці і в ліжку спить тільки коли її туди ложу виключно міцно заснувшу... Пробувала сьогодні весь день вкладати в ліжко і колисати там, або гладити, підіймала щоб заспокоювати- ФАНАРЬ!!! Невже нема ще в нас таких спеціалістів, яких можна найняти щоб вони допомогли пройти ці всі "круги Ада"????ну не можу я справитись наодинці...
Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній країні бридко жити, особливо коли вони живуть в першії столиці України. Тотальна не повага до мови до країни, при тому кричати що « я коренная жительница и буду жить в этой стране» але обезцінювати все що належить її батьківщині , тепер я розумію чому ми так живем і винна не тільки влада... Нажаль Я розмовляю українською та російською але ніколи не зможу сказати що рідна мова російська Надіюсь наші діти будуть кращими і будуть цінувати все що нас оточує насамперед будуть вдячними ..
Всім привіт 🥰 Дівчата, на якому тижні побачили, що животик почав округлятись (трошки збільшуватись)? Мені здається, що в мене вже почав, та всі кажуть, що ще рано 😅
#поговоримо? що б ви зробили в даній ситуації? В мене є двоюрідний брат, йому 23 і він ще та жопа моєї родини( Навчається він в іншому місті, і постійно влипає в проблеми, аргументує тим, що "його ровесники вже зараз багато живуть, а він ні" і що "пахаючи не можна заробити, треба шукати всякі пригоди". От і знайшов на 170 000 грн. З цих жоп його постійно витягували ми з мамою (в нього тільки мати і вона інвалід по зору) Навіть пропозицію своїй дівчині він робив за наші кошти. Але як витягнути його з цієї жопи ми незнаємо! Його мама запропонувала варіант закласти наш будинок, ясно що нам це не подобається і якось ми взагалі шоковані! Ми порахували, що можуть дати нам на 4 роки і з комісією вийде 5500 в місяць, а загальна сума 240 000. Ми тільки переїхали, ми довго збирали на цей будинок і при цьому жили на зйомних квартирах. Тут потрібно робити ремонт, а якщо на нас повішати цей кредит, то ми все разом не потягнемо( ще мама мала переходити на нову роботу, на керуючу посаду, а там спершу не буде великої зарплатні, тепер доведеться пахати тут((( У нього є квартира, в ній зараз живе його мати. Я думаю запропонувати щоб вони її продали, але вона 2-х кімнатна і без ремонту, тож за неї від сили дадуть 300 000, і що ми їй купимо за 130 000??? де їй тоді жити? та і не факт, що він її вже кудись не заклав((( Я дуже сподіваюся, що їм відмовлять в кредиті під заставу нашого будинку, бо а нас прописана маленька дитина((( Короче сил нема, голова пухне, хочеться його вбити! А ще його мати вже незнає що робити і каже, що повішається( у мене все
Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але не обіцяю. Є у мене подруга, ми знайомі 10 років, раніше були дуже близькими. Коли я вийшла заміж, завагітніла і була на 7 місяці ми припинили спілкування. З народженням дитини вона не привітала. Ми не спілкувалися рік, але я вирішила зробити перший крок і дізнатися як у неї справи. Після того мені здавалося, що все нормально. Ми з Софією двічі приїжджали до моїх батьків в інше місто і у нас була можливість побачитися. Софію я брала з собою так як батьки на роботі. Про дитину я майже не говорила, тільки, коли подруга щось запитувала .Вона казала, що дітей поки не хоче, а тепер каже, що не хоче взагалі. Я поважаю її вибір і не намагаюся переконати. Але є одна проблеми, це те як вона ставиться до моєї дитини. Я не вимагаю щоб вона її любила, розважала чи щось таке. Але...хоча б не ігнорувати її присутність. Останній раз ми бачилися весною. Гуляли втрьох. Частину шляху Софія їхала в колясці, частину - йшла ніжками. Ми вже збиралися йти додому, я запила Соню чи поїде вона в колясці, але її увагу щось відволікло і вона не одразу відповіла. На що подруга сказала "Що ти хочеш почути вона ж дитина?" Мене це заділо і я сказала, що по можливості прислухаюся до бажань своєї дитини. Далі вона розказувала, що діти вилазять на голову і т.д. Інша ситуація була, коли ми були в Карпатах. Замість того щоб розпитати як нам відпочивається, питання було таким "а ви не думали її залишити в батьків?". Я сказала, що ні. Далі вона намагалася мене переконати, чи що 2 роки це вже не така мала дитина і ще писала безліч всяких "аргументів". На що я як попугай казала, що кожна мама сама вирішує і материнство на практиці не таке як в теорії. Дрібних таких ситуацій було безліч. Мене вони засмучують, хоча здавалося б не повинні. Я занадто гостро реагую? Поставити на цю тему табу? Взагалі не спілкуватися?
Инесса·Мама сына (2 года)
Перенесите в общую ленту тему.
·Ответить