ЧОМУ НАЙСИЛЬНІШІ ЕМОЦІЇ ДІСТАЮТЬСЯ МАМІ
"Мені було 5 років. Я пішла з братами в магазин. Стрибнула зі сходинки й упала на асфальт. До крові розбила коліна. Мені приклали подорожник, і на плечах віднесли до бабусі. У бабусі мої рани промили, забинтували. При цьому всі приказували, яка я розумниці, яка доросла, - навіть не заплакала.
А ввечері з роботи прийшла мама. Глянула на забинтовані ноги, я побачила маму і начебто з трансу вийшла: зненацька почала невтішно ридати в мами на колінах. Дорослі дивувалися, адже після мого падіння минуло кілька годин. Чому я вирішила поплакати саме зараз, адже мені давно не боліло? Бо ці сльози - не від болю. Мені було себе дуже шкода. Цей смуток я змогла вихлюпнути лише на маму. Тому що інші не підходили на роль контейнерів для моїх емоцій. Для них я старалася бути "розумницею" і "вже дорослою". А з мамою можна бути собою. Кому ще поскаржитись, як не мамі? Іншими словами - мамина жилетка може увібрати найбільше сліз.
Тож, якщо мамі вдалося створити контейнер, у який дитина може безпечно розвантажити емоції, з якими їй складно впоратись, то саме мамі дістанеться найбільше "негативних" емоцій. Збоку може здаватися, що мама не вміє домовитися з дитиною. Мовляв, без мами золота дитина, а щойно мама на поріг, відразу починаються істерики. Насправді це означає, що мама вміє створити умови безпечного вияву будь-яких емоцій. Можна плакати і верещати, не побоюючись, що тебе насварять або присоромлять.
Дитина не народжується зі здатність давати раду власним емоціям. Цього вона навчається в батьків. Якщо дорослі витримують її емоції, то рано чи пізно вона навчиться витримувати їх сама."
Уривок з книги Анни Бикової "Секрети спокою "лінивої мами"
Картинка: Александра Сидорченко (Oleksandra Sydorchenko)
Вот у меня сейчас наоборот 🤪 с бабушкой -невыносимый вредный ребёнок , со мной хоть что-то может сделать: игрушки собирает, кровать застилает. Стоит мне волноваться?😂🤪🙈
@lakritzza, 😂😂😂 ну это из той же оперы))) Бабушка : « все лучшее внученьке, хоть горшки бей»)) ребёнок это чувствует)
правда на 1000% ето было мое интуитивное мнение...а когда начала читать поняла что так оно и есть!
Супер,согласна на все 💯!
Я это вижу по своему ребёнку,если нашкодничала-опускает глазки,надувает губки и на глаза накатывают слёзы,но молча идёт ко мне...обнимает и хнычет. А к бабушке подойди,так та ещё наорет,что ты натворила.
Дам почитать бабушке нашей, она всегда говорит, что ребёнок без меня ведёт себя отлично 😀
Помню первые разы, когда оставляла сына на папу или бабушку и приходя получала такие эмоции, чувствовала себя не очень хорошо.И естественно, не обходилось без этих фраз «пока ты не пришла, был золотой ребёнок», «ты на него странно влияешь».
Со временем сама начала понимать, почему ребёнок так себя ведёт)