#якявсиновиладвохдітей 1️⃣➖1️⃣

Самий важкий і щасливий 2014 рік. Країна затягнута у війну, страх, паніка, втрати, багато сліз. У кожної родини була своя історія і кожна по-своєму боролась зі страхом. Восени ми забираємо з дитячих будинків, з різницею в один місяць, двох наших діток - синочка 2 місяці і доньку 4,5 роки.
І з цієї осені починається нове життя для усіх нас.
.
Літо 2011 року було спекотне ми з чоловіком прийняли рішення, що переходимо до етапу ЕКО (штучне запліднення), бо мріяли про дітей. Упродовж трьох років були багаторазові спроби, операції, які мали дати гарні прогнози, гормональна терапія. Сказати, що це морально важко нічого не сказати. Я тільки молилась, з кожною спробою сподівалась, що саме в цей раз все вийде і залишиться почекати 9 місяців. І кожний раз чути від лікаря, що сьогодні не ваш день, але є шанси надавало мені сил продовжувати. І таких спроб було 13. Я змінила три клініки, остання спроба була у 2014 році.
.
Так щоб було зрозуміло, що таке протокол по штучному заплідненню. Це мінімум три тижні гормональної терапії, коли тебе фарширують як різдвяну гуску гормонами. Коли твій настрій і самопочуття залежить від усіх цих пігулок, уколів. Коли тебе трясе і кидає то в жар, то в холод, коли вночі приймаєш душ мінімум двічі, бо обливає потом і хочеться сісти у ванну з льодом, щоб охолодитися. А зранку робота, зустрічі, вікенди з друзями і усе це якось потрібно поєднувати.
.
Червень 2014 року ми отримали статус всиновлювача і опікуна і починаємо пошук дітей, і мій останній протокол, і довгоочікувана відповідь лікаря: «Ви вагітні, вже 7 тижнів. Вітаю. Зустрінемось через три тижні».
....
Далі буде...