І все було б ідеально-казково і не цікаво, якби Він був поруч, досяжний...а так...по спілкуванню у вайбері і дзвінки - абсолютно ми з Ним рідні люди. Не живемо ілюзіями, обидва розуміємо, що перспективи жодної. Але один для одного як наркотик, якесь тяжіння, взаємозалежність, взаємохвилювання до дрібниць...і голос, такий рідний, такий мій...бо буває, що спілкуєшся і все б нічого, але несприйняття на слуховому рівні має місце. А в Ньому все є, окрім досяжності😭... Виговорилась, вибачте, дякую))))