Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Добрий день, у мене така ситуація, зустрічаюсь з чоловіком 37 років а він зплежний від ігри танки... як бути? Зустрічаюсь 1,5 місяців.
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Любі наші матусі! Ми від щирого серця вітаємо вас з чудовим весняним святом - Міжнародним жіночим днем! Ми бажаємо вам, щоб ваші дітлахи якнайменьше плакали, були здоровими та частіше радували маму. Щоб чоловіки завжди розуміли вас, кохали і в будь-якій незрозумілій ситуації дарували квіти та парфуми :) Щоб поруч завжди були однодумці та справжні подруги! Бажаємо, щоб ті з вас, хто чекає вагітність, швидше побачили дві жадані смужки на тесті, а ті, хто втомився від бесонних ночей з малюком, нарешті виспались! Ніколи не забувайте піклуватися про себе та памя’тайте, що ви найкращі мами у світі! Вітаємо з 8 Березня!
Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…
Наталія·
Мама сына-младенца
На другому побаченні ми були на кораблі з іншими пасажирами ,катались на річці Вісла,там він мені признався в коханні,земля з-під ніг пішла в той момент ,я ненаважувалася признатися, що вони взаємні,ми стояли на початку коробля як в титаніку,один із пасажирів включив пісню з титаніка,було дуже доречно😂 і романтично водночас.
Наші стосунки розвивалися дуже стрімко,що налякало мою маму, яка хотіла нас розлучити,але побачивши що він щирий в своїх почуттях і нестала вмішуватись.Тепер я найщасливіша на цілому світі , кохана жінка і мама.
Щасття вам дівчатка,щоб ніякі перешкоди не впливали на ваші стосунки. Справжнього кохання вам😘