Побут вбиває любов???
Щойно подзвонив чоловік, що вже прилетів у Львів після 2-тижневого відрядження і біля 1 год буде вдома...
І я зрозуміла, що моя перша думка не та, що я рада і чекаю цього часу, а «Блін, треба готувати обід»....,
Вже вчора зловила себе на думці, що мені би мало бути важко без нього, а мені легше, навпаки. Ну єдине - ранки, тому що в школу відводить доцю чоловік, а так мені доводилося обох збирати, при тому що малюк ні секунди почекати - ходити і все, одною рукою тримаю за кофту для страховки, другою заплітаю дочку🤣🙈🙈🙈Це були 2 тижні ранкових квестів за винятком вихідних🤣🤣🤣
Але в цілому я відпочила - без щоденної готовки свіжого на обід і окремо на вечерю. Я можу їсти їжу одноманітну і без вивертів або брати з собою в улюблених вегетаріанських ресторанчиках, Настя їла в школі і теж нагодувати її просто - багато фруктів і макарони🙄🙄🙄 А зараз знову починається моя каторга з цією ненормально часозатратною українською кухнею😡😡😡😡😡
І плюс безкінечне прання... Ну ми якось за 2 тижні умудрилися вкластися в раз, а тут - 1 раз вдягнув і все в прання
І це все на фоні, що малий ходить, але поки обережно страхується за мій палець, і ходити хоче весь час!!! Я згадала - доця була сміливіша - коли вже зробила перші кроки, то виривала руку і навіть злилася, що тримаю за капюшон🤣🤣 А цей може постояти, щось в руках крутити і піти - забутись на пару хв, а потім - упс, де мама?? SOS🤣🤣🤣
Одним словом - це нормально, що мені хочеться плакати, а не радіти????.....
Я одна така? Почуваю себе какашкою😢😢😢 дуже-дуже....
P.S. Навіть фотосесії умудрилася наробити під час своїх «канікул»☺️☺️☺️
@vera020379 тоді скажіть йому, що наймаєте прибиральницю, яка і буде готувати інколи, або нехай Вам допомагає...але звичайно це все у формі спокійного діалогу, коли в чоловіка настрій...
Просто говоріть з чоловіком багато. Я думаю, він навіть не уявляє, як Вам (в них з цим туго).
@christina_17, пощастило Вам.. мій з роботи приходить біля 19.30, а в 20.00 я вже малюка вкладаю. Поки він поїсть поки відпочине🙈 - вже нема часу ні на що. Він вважає, що достатньо гроші в сім‘ю заробляти....
Спробуйте розділити з чоловіком обов'язки. Я свого чекаю з роботи, як песик з висунутим язиком.
Він бере малого і бавиться або допомагає по хаті...
@vera020379,
А ми не все на собі тащимо. Ми просто відповідальні в потрібний момент) не йти гуляти, бо важко візок винести - ось це біда, насправді. І безвідповідальність
@medusa, от і в мене так виходить... але - виходить - ми все на собі тащимо? Бо в мене сусідка навіть на вулицю не виходить, коли нема чоловіка і свекрухи - бо візочок важко нести з 1 поверху🙄
Ви знаєте. Признаюсь, теж часом легше коли сама) якось розраховую тільки на себе і все получається скоріше і простіше. І звичайно, мкнше прибирання/прання/готування що теж є плюс)
@ira_mother, ой, дякую дуже!!!! ну це точно про дитину🤣🤣
Але так ця доля жіноча деколи набридає!!! Не діти - я їх люблю, хотіла би і 5, якби була можливість, а оцей побут ((((
@christina_17, думаю - не уявляє... але в нас ще проблема різного погляду на виховання дітей, і це з дитинства іде, напевно. Мене мама бабусі віддала, але вона дуже любила мене, ростила в теплі, поки мама не забрала і в садок не віддала(( а в чоловіка мама любила лише себе, і зараз пам‘ятаю, як вона розказувала, як Андрійко (мій чоловік) стояв в манежику цілими днями і стукав брязкальцем своїм єдиним (він з нянькою з малечку був). І він дітей любить, звичайно, але якось не вміє з ними, холоднуватий такий і теж вважає, що з дитиною не треба носитися, що я його до рук привчила і т.д. Але я не привчала, я не могла фізично чути, як дитина моя плаче, вона ж мене потребує і я її мама - для чого тоді взагалі дітей родити, щоб потім лишати на няньок і дресирувати «проплачеться і заспокоїться». Я в своїх дітей вклад аю душу і всю свою любов. А він цього не розуміє, хоч я вже і статті показувала, що зараз все по-іншому, і дітям важливо отримувати емоційне тепло
Отак... видно - питання виховання дітей треба з‘ясовувати ще на березі перед тим як стрибати в річку стосунків🤣🤣