Що зі мною відбувається??

Ну реально важко - сама постійно з моїм енерджайзером, ну реально - за ці 9 місяців лише один раз 15 хв з ним погуляв дідусь, та й то я була поруч в лікаря з донечкою.

У візочку їхати не хотів ніколи, посидіти спокійно - та нізащо, крісло для годування для слабаків, от і зараз втік з ліжка і пішов досліджувати світ, хоч валиться з ніг від утоми...

А я - не маючи вільної секунди, щоб перевести подих, бо ж крім всього ще і цей побут остогидлий треба забезпечувати....зрозуміла, що хочу ще маля🙈🙈🙈

Не можу надихатися цим запахом, націлуватися цю маленьку попку, награтися ніжними рученятами, намилуватися любимими оченятами...

Живу і дихаю цим щастям. І навіть злитися не можу на нього, що взяв і втік🤣🤣🤣

Вже починається самостійність, мами достатньо лише щоб легенько притримуватися за пальчик, ще день-два і ходитиме без мене, а там рік-два і вже дорослий🙈🙈🙈🙈

Ну ж не можна і думати ще про маля. Але думається....🤷‍♀️🤷‍♀️🤷‍♀️☺️☺️☺️☺️☺️