Не можу лежати і сидіти. Допомагає тільки м'яч і ходьба... Болить поперек: то дуже сильно, то попускає... Живіт також спазмами хвата... Не можу періодичність оприділити..... То 9хв між схватками, то 6хв... Тривалість від 1до 2хв. І щось мене різко почало тошнити.... Що скажете??? Збиратися в роддом?
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
От як таке може бути? А саме головне чому? Не було ніяких признаків того що щось не так. Пішли на перший скрінінг сьогодні, сказали що немає сердцебиття💔 Досі не можу в це повірити😭 Дівчата хто це пережив. Як ви через це пройшли? Чи змогли наважитись ще на вагітність? І взагалі чи може ще бути вагітність після цього?
Питання. Що вам дарували чоловіки на народження дитини? І що ви хотіли, чи співпали очікування? :) П. С. Питання саме до тих кому дарували:) якщо ви проти/не приймаєте/ і тд, то ніжно пролистуйте далі:)
В мене просто вибухає голова від думок про те, що в моєї дитини немає режиму дня і що в цьому винна я. Що я не можу вкласти спати її без сіськи, колисання на руках або на Фітболі... Що вона не їздить в колясці і в ліжку спить тільки коли її туди ложу виключно міцно заснувшу... Пробувала сьогодні весь день вкладати в ліжко і колисати там, або гладити, підіймала щоб заспокоювати- ФАНАРЬ!!! Невже нема ще в нас таких спеціалістів, яких можна найняти щоб вони допомогли пройти ці всі "круги Ада"????ну не можу я справитись наодинці...
Дивлюсь і не розумію, що не так 🧐 Ну, плінтус жовтий, Ок, поміняємо. Але все одно щось не так. Може тут є люди з кращим смаком, ніж я?)))
MamaMariana·
Мама двоих (1 год, 10 лет)
Конечно!)) раз тошнить, то воно! Швиденько в роддом
Анастасия ·
Мама дочки-младенца
Бегом в роддом! Встреча уже вот-вот
Cohcgi·
В ожидании первенца
Ну как вы там?
Іванна·
В ожидании первенца
@normadjan Ніяк... Тренувальні😭
Мери ·
Капееееееецццццц🙄🙄🙄
Іванна·
В ожидании первенца
@kisshka208 Все буде класно, настройте себе позитивно, так час буде іти легше...