Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻
Сьогодні дуже спекотно, і мене дуже багато. 😂😂😂 Прочитала історію @pravochka про те, як її мама подалася на заробітки в Італію в страшні 90ті і відразу згадала, як я вперше поїхала туди на літо по програмі обміну, у ті ж страшні дев'яності, коли в Україні нічого не було взагалі! Моя мама прикупила мені новий гардеробчик, витратила на це місячну зарплатню, але чого не зробиш для донечки, все ж таки "заграніца" треба виглядати гарно і позичила трошки баксів мені на дрібні розходи, ну нічого, що там були ліри, і я не знала де їх можна міняти, та то таке. Поки ми їхали в компанії дітей, страшно не було взагалі. Літак, двоповерховий автобус трансфер до чарівного міста Неаполь, пригоди, краєвиди, смачна нова їжа, снеки, цукерки, кола - ми того навіть не бачили в очі взагалі, тому об'їдались, а потім багатьом було зле 😬 і тому їхали ми дуже довго. Та все ж це було весело! Допоки нас не привезли в ресторан, де вже було купа людей, з бейджиками на собі, на яких були написані наші імена, які після смачної вечері забрали нас до себе. І тут смішок вже не було, вони щось так швидко белькочать до тебе, мов ті цигани на базарі, і не зрозуміло, чи то вони говорять, чи сваряться на тебе. Було дуже страшно 😨 І ще я дуже хотіла в туалет, а де він мені не показали, лише мою кімнату 😥 Ну а я ж не можу ходити по хаті і шукати, бо вони ходять за тобою по п'ятах, і постійно щось белькочать по своєму, марсіанському. Тому я побігла в свою кімнату, а вони там мої речі новенькі дивляться і викидають 😱😱😱😱 у смітник, а грошики взагалі забрали! Я так перелякалась, побігла до вхідних дверей і почала плакати 😭 😭 😭 Так голосно і гірко, що на мої воплі збіглися усі. Пропонували і їсти, і пити, і 🍬, і навіть плюшового ведмедика, щось говорили, і єдине, що я уловила, це слово "мамма" "Так, хочу до мами" сказала я. Тоді якась дивна жінка простягнула Мені руку, я з недовірою взялася за неї, і вона мене повела до телефону, на якому мені набрали номер і я дозвонилась до мами в Україну, я розказала, які варвари мені попалась, про одяг і гроші, мама мене заспокоювала, сказала не хвилюватися, купимо ще, йти спати і слухатись цю сім'ю. Я поклала слухавку і розридалась ще більше. Після чого у дивної жінки на обличчі з' явився страх. І вона ще раз набрала номер, щось довго белькотіла по телефону по марсіанському , потім дала слухавку мені, спочатку я подумала, що вона здуріла, я ж ні бе, ні ме, ні кукаріку по їхньому, але слухавку взяла. Звідти пролунав російський чоловічий голос, виявилось то наш перекладач 😂, я йому пояснила ситуацію, він послухав, і попросив передати слухавку сеньйорі. Я дала. Через хвилину мені показали усю квартиру, включаючи туалет 🚾, слідом за мною більше не ходили, а мої речі на наступний ранок були випрані та розвішені у шафі. Щоправда, на наступний ранок мені купили стільки нових, що я ті так і не вдягнула , і в Україні Ми їх віддали у притулок. Але в той день я вивчила перше слово "мамма" і коли я хотіла з нею поговорити, казала це слово, і мені набирали її номер. А через два місяці я вільно лєпєтала по марсіанськи, включаючи наполітанський діалект. Це так, ще трошки про мене, #моянемояісторія і про вивчення іноземних мов 🙂 #мояписанина
Мамуні:)) Ті хто вперто любить народжувати природньо пройдіть повз цього трешу який певно почнеться:)) дякую І так, я стала на облік і моя г мене вперто запевняла що я можу сама народжувати!!! Приводила приклади,що ніби то була вже якась армянка яка родила сама після 1,10 після кесарево! І що трж була туга як я! В тебе ж такий таз, як з таким тазом не народжувати і так далі!!! Я питаю ,чи Чула вона як я народжувала цілу неділю??? Вона знову про ту армянку!!! І на кріслі ж коли дивилась вона в шоці з того як ледве вибачте зайшло саме мале дзеркало!!!але всеодно я рожу сама!!! Вона запевнЯє і каже та пробуй Якшо що всеодно кесерять !! Я кажу я пробувала уже і шо в кінці? Мені не себе шкода а те що повториться ситуація з дитиною! Я не переживу того що було ще раз! Тому я за повторне планове кс!!!прийти зробити своє діло,далі з Божою допомогою через 5 днів додому!!! Що скажете ,особливо ті хто знає мою історію пологів :)знаю що в когось можливо була складніша ситуація ,але у кожного є свої межі ,все що було перейшло всі моі грані ! І лишило відбиток на все життя,через який я панічно боюсь гінекологів !!!
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@andre344545 , зараз все стабільно. Постільний режим і дай Боже чим подовше виносити діток 😊
Евгенія Ковальчук·
В ожидании первенца
@irynchuk4444 как у вас дела?
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@model076 , так є... Я через це в Хмельницькому лежу.
Olga Pozygun Regensburg ·
Мама двоих (2 года, 2 года)
У них там есть отделение для недоношенных ????
Olga Pozygun Regensburg ·
Мама двоих (2 года, 2 года)
Хотя бы до 32 !!! Лежи !!! Я на 33 родила .
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@oxanalitvinova18072017 , безсовісні
Оксана·
Мама дочки-младенца
Я хоч сама медсестра в минулому і мала б захищати колег, але ж є такі падли яких хочеться тільки послати! Сама була в такій ситуації, коли після КС не могла встати з ліжка до дитини, ніхто цілий день до мене не приходив, тільки як чоловік приїхав і просидів у палаті зі мною годину шоб я могла відпочити трохи, то вони почали гавкати щоб йшов. То він не витримав і почав з ними лаятися що ніхто не соїзволить зайти
Евгенія Ковальчук·
В ожидании первенца
@irynchuk4444 🙏
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@andre344545 гіня сказала після завтра на УЗД, зараз не хоче мене мучати і діток. Підлікуємось , полежимо і можливо отримаємо який результат.
Евгенія Ковальчук·
В ожидании первенца
@irynchuk4444 а как шейка?
Елена Попадюк·
В ожидании первенца
Болюча тема. Я як лежала на збережені, то більше перенервувала з цими медсестрами, а ніж лікувалась. Це просто пздц... Настільки прибитих я ще не бачила....
Вищать не зрозуміло чого...
Постійно там одна огризалась, інша грн виманювала за все що попало, третя так дала укол що рука синя тиждень була...
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@andre344545 , нічого, гіпертонуса немає..животик м'який. Колять уколи, п'ю таблетки і постільний режим🙂
Евгенія Ковальчук·
В ожидании первенца
@irynchuk4444 как вы?
Елена·
Мама троих детей
@irynchuk4444 так, там таки дивлячись яка зміна. В мене по суті то і проблеми не було, просто особливість організму така виявилась
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@ane4kamarin.32 , я дуже люблю своїх діток, і хочу просто щоб вони родилися здоровими та доношеними🙂
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@malishka121985 , просто деякі дівчата дають грошей, а я якщо чесно сказати, то : по-перше не розумію цього, їм платять зарплату і я не повинна давати кожній зміні на лапу! А по-друге : я не маю такої можливості...і мені хочеться навіть якщо комусь ВІДДЯЧИТИ, то лише тій медсестрі яка гарно доглядає і добре відноситься до тебе, а не як до скотини!
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@okhrimets, у вас було відкриття матки ,скорочення шийки і дитина опустилася?
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@melnik.alyonka , сука сама натуральна! Других слів немає...і я якщо чесно, то взагалі не розумію нахрена працювати так!
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@okhrimets , просто таке потрібно вирішувати з заввіділенням. У вас одна дитинка, а у мене йде більше навантаження і на шви не можна з двійнею. Вона вже по 1100 та 1200, такщо тут трошки інша ситуація.
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@dariiabr , я надіюсь, що все буде добре. Чекаю на лікарку, хочу дізнатися як вони там?
Аня Мариненко·
Мама дочки (11 лет), беременна (39 нед.)
Молодец,так держать,сейчас всюду так,как к нелюдям относятся,на место их нужно ставить
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@helen2105 , ну зараз ставлення просто чудове...так що сенсу не бачу. Я думаю від проблем не втікати потрібно, а вирішувати!!!
Дарья·
В ожидании первенца
От твари Ублюдошные. блин работают в таком месте что ни пищать и гавкать!!! Ненавижу таких. Совдепия галимая. Плюс ещё приручили что без нала с тобой как с скотиной общаются. Жесть. Хочется рвать и метать. И как тут не нервничать? Держитесь по максимуму. Давайде пиздюлей им и ставьте на место. Помогает. А-то возомнил из себя главврачей
Аленка·
Мама дочки-младенца
@irynchuk4444, походу клятва Гиппократа для всех разная.На 2 день после операции меня на ночь забыли обезболить.Пришлось бросить малышку в палате и искать ее.Она оказывается спала😆
Юлія·
Мама дочки-младенца
Читаю і згадую себе. Як наче вчора було. Так само 29 тижнів, уколи, таблетки, ліжко і одна хі змін під час якої можна забутись що ти в лікарні. Постійно треба було нагадувати за сваоє вснування і те що в лікарні дають ліки. Так переживала за малечу. І нічого народила в 40 тижнів. Тепер сопе під боком) Наберіться сил і терпіння й головне не переживати ц не стресувати. Удачі вам
Дария·
В ожидании первенца
Держитесь там, главное не нервничать и думать о хорошем, мысли материализуются) мы за вас и ваших мальчиков держим кулачки🙏🏻
Елена·
Мама троих детей
Лежала я там з загрозою передчасних, втікла на третій день....більше туди ні ногою. У міському лежала два тижні, то там ні за ким не бігала ,дали назначення на день,пішла ккпила, на посту сказала що купила і через три хвилини в палату приходила медсестра.
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@alishkaaa , чесно, я була ще в більшому!!!!
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@kate_kate88 , да, слава Богу зараз хороші медсестри, і я їм за все дякую що вони мені роблять😊😊😊
Дякую мені приємно😊😊😊
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@melnik.alyonka , я в шоці від такої халатності! Навіщо взагалі працювати медсестрою, щоб людям не допомагати а лише шкодити!!!
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@jetjenet , ну так вони мали зробити так щоб я лише лежала, а було все навпаки, я ж ходила, а дитинка то опускається, це з нагрузка...
Шишкова Ірина·
В ожидании первенца
@alloanna525 Дууууже дякую, так приємно)
Alina ·
Мама дочки-младенца
Я взагалі в шоці.🙄
Катя·
В ожидании первенца
От стервы,как так можно? Да вам даже вставать лишний раз нельзя,а то ещё бегать в манипуляционную!Вы главное не обращайте на них внимание,думайте только о своих детках!Я уверенна-все будет хорошо,Боженька поможет вашим крошечкам, а тем двум эгоисткам-вернётся!
Аленка·
Мама дочки-младенца
У меня в роддоме были такие суки,извините за прямоту.С такими надо быть грубее.Я вот под конец перед выпиской вообще выгнала детскую медсестру и на акушерку заведующей нажаловалась.Опухли.Тут беременные на сохранении или в моем случае роженица после операции.А гоняют и ещё бегай за ними ,чтоб обезболили.Офигели,а я ещё и врачи
Анна Косинова·
В ожидании первенца
Ты большая молодец, всё получится. Боженька с тобой, помолись🙏🙏🙏Держу кулачки за вас✊