І знову мудра 18річна поетеса: Так легко ,погодьтеся,бути слабким...
Коли не потрібно чогось досягати...
Обходити труднощі шляхом легким,
Помилок не треба своїх визнавати...
Так легко брехнею мети досягать
І боляче жалити ближнього словом
Слабкому не треба навчатись літать
Він пішки здолає свій шлях по простому
Так легко сказати:"Країна не та!
Замало можливостей, грошей і часу..."
Дорога слабкого до болю проста,
Завжди невдоволена чимось гримаса...
Так легко сказати:"А винен не я,
То доля така мені змалку дісталась...
От в іншого краща ніж в мене сім'я,
А в того з кар'єрою гарно все склалось!
А чим я не кращий, чим гірше за них?"
Так важко їм заздрість свою приховати...
Вони з гіркотою на щастя чужих
Не стомляться вічно в думках заглядати
Так легко слабкому свій день починать,
Ще з самого ранку стомившись від всього...
На бруд у під'їзді весь час нарікать,
Самому при тім не зробивши нічого...
Він з легкістю буде дивитись на світ
Удома у кріслі або на дивані...
Як рясно буяє в саду його цвіт
Побачити зможе завжди на екрані...
Країни далекі,моря і міста
Усе це розвага для інших,заможних...
В слабкого дорога до болю проста,
Йому туди сунути носа не можна...
А те,що є доступ наразі для всіх
До вивчення мов і до знань всеможливих
В слабкого це викличе втому і сміх,
А й справді все легше чекати на диво...
І склавши так руки,крокують життям
Обділені світом і самі собою...
Усі їм щось винні...Судити не нам
Це вибір людини-лишатись слабкою
Так само, як вибір змінити життя
Всміхнутись пригодам,повірити в себе
Прибрати з під'їзду власноруч сміття
І вдячності погляд підвести до неба...
Не думать:"Що світ цей для мене зробив?"
А краще:"Що можу зробити для світу?"
Господь нас зернятками всіх сотворив
Від нас вже залежить-чи будуть з нас квіти...
Так легко насінням слабким у землі
Життя своє тихо в теплі пролежати...
А можна зміцніти в тонкому стеблі
До неба зрости і навчитись літати!
© Огнєва Інелла