І знову мудра 18річна поетеса: Так легко ,погодьтеся,бути слабким...

Коли не потрібно чогось досягати...

Обходити труднощі шляхом легким,

Помилок не треба своїх визнавати...

Так легко брехнею мети досягать

І боляче жалити ближнього словом

Слабкому не треба навчатись літать

Він пішки здолає свій шлях по простому

Так легко сказати:"Країна не та!

Замало можливостей, грошей і часу..."

Дорога слабкого до болю проста,

Завжди невдоволена чимось гримаса...

Так легко сказати:"А винен не я,

То доля така мені змалку дісталась...

От в іншого краща ніж в мене сім'я,

А в того з кар'єрою гарно все склалось!

А чим я не кращий, чим гірше за них?"

Так важко їм заздрість свою приховати...

Вони з гіркотою на щастя чужих

Не стомляться вічно в думках заглядати

Так легко слабкому свій день починать,

Ще з самого ранку стомившись від всього...

На бруд у під'їзді весь час нарікать,

Самому при тім не зробивши нічого...

Він з легкістю буде дивитись на світ

Удома у кріслі або на дивані...

Як рясно буяє в саду його цвіт

Побачити зможе завжди на екрані...

Країни далекі,моря і міста

Усе це розвага для інших,заможних...

В слабкого дорога до болю проста,

Йому туди сунути носа не можна...

А те,що є доступ наразі для всіх

До вивчення мов і до знань всеможливих

В слабкого це викличе втому і сміх,

А й справді все легше чекати на диво...

І склавши так руки,крокують життям

Обділені світом і самі собою...

Усі їм щось винні...Судити не нам

Це вибір людини-лишатись слабкою

Так само, як вибір змінити життя

Всміхнутись пригодам,повірити в себе

Прибрати з під'їзду власноруч сміття

І вдячності погляд підвести до неба...

Не думать:"Що світ цей для мене зробив?"

А краще:"Що можу зробити для світу?"

Господь нас зернятками всіх сотворив

Від нас вже залежить-чи будуть з нас квіти...

Так легко насінням слабким у землі

Життя своє тихо в теплі пролежати...

А можна зміцніти в тонкому стеблі

До неба зрости і навчитись літати!

© Огнєва Інелла