День 5. Перший день повноцінно вдома. Спати дуже важко. Розум розуміє,що треба відпочивати, а…
День 5. Перший день повноцінно вдома. Спати дуже важко. Розум розуміє,що треба відпочивати, а закриваю очі і всі спогади починають роїтися по колу, і я переживаю цей жах знов і знов... Ранок- пекло. Чомусь найважче до 2 дня. Потім стає легше,чи я втомлююся. За ці дні так багато ходила( окрім 19.07.18), що в іграх кріпатура. Хоча я й так не мало ходжу. Кудись іду,біжу. А під вечір просто падаю вже від безсилля, тому майже не істерю. Я так багато плачу,що майже не хожу в туалет. З їжею теж біда. Живота торкатися не можу. Не хочу згадувати,що його там нема....
Макс самостійно ходить. Я дуже рада. Кожен вечір залишаю його коляску вдома і ми ходимо за ручку,доки обоє не падаємо. Сьогодні він врешті почав їсти. Чи то він не їв з-за моїх стресів,чи я вже не знаю. Але їсть. Я щаслива з цього приводу. Сьогодні вперше кодав мій палець і топав сам. Мені страшно,коли він так робить і я параноїдкльео бігаю навколо нього,щоб підхопити,якщо знадобиться. Стас поїхав в Канів. Йому там подобається. Красиво,природа. Костя, як завжди, бродить сам по собі. Треба якось поспати...
Максу 1,2. Сьогодні 23.07.18
Елена ·
Мама двоих (1 год, 7 лет)
Я вас обнимаю,все будет хорошо
Таня·
Мама сына (1 год)
🙏 выходи из этого🤞🙏☹️
Дети тебя любят и ждут
Bina Kate 🎼·
Мама сына (1 год)
У вас так багато Скарбів!! Ви потрібні їм сильною, ресурсною, позитивною....усе, що нас не вбиває-робить нас сильнішими! Це було ваше випробування і ви його пройшли....а Життя...прекрасне життя мами ТРЬОХ діток продовжується! ....і ще так багато попереду (зайдіть тут в розділ "планування вагітності" - ось там безнадьога....коли і одна малеча лише в мріях😮😯)....Сил вам😚
Валерия·
Мама четверых детей
@katekite9 наявність скарбів не відміняє болі утрати і відчаю... Вони просто не дають мені права не жити... Я вже зрозуміла,що я якась не така мама,що якось більш глибоко це проживаю,ніж інші...і жодні аргументи не дають мені мотивації пержити це легше, а ба навіть злять... Бо я люблю своїх діточок кожного до безмежжя... І не має для мене значення чи то дитятко перше,друге...четверте... Чи воно зародилося,чи йому 21,17,15,1, чи 17 тижнів.. от така я не така... Для мене не має чужих дітей і чужого горя... Я відчуваю біль кожного і трястя його матері,як же мені хочеться хоч трохи бути черствішою, бо це іноді нестерпно..
Yulia·
@margaretta12 який молодчинка, що синуля вже сам ходить, розумничок