Як моя дівчинка лікувалася і яка вона сучасна медицина в Запоріжжі. Перше знайомство з педіатрами.

Моя крихітка народилась 30.03.2018 завдяки чудовій команді лікарів пологового відділення перинатального центру ми отримали гарну дату найщасливішого дня. Але на цьому наші радощі закінчились... І змінились безперервними переживаннями.

1 день після пологів.

Перший "чудовий" лікар педіатр нам зустрівсівся наступного дня. Нас в палаті було двоє мам з маленькими дівчинками одна 2500 і моя 2700. Так сталось,що і питання у нас були одні й ті ж самі, дівчинки наші спали після пологів і не дуже прагнули прокидатися і їсти, отже перший лікар сказала, що до 17 годин після пологів, якщо дитина спить не страшно. Ну ми й чекали поки закінчаться ці 17 годин, але коли минув цей час наші маленькі так і не намагалися прокидатися, на питання до персоналу, нам відповідали будіть і годуйте, але хто знає і стикався з такою ситуацією дитину добутися було неможливо, що тільки не робили, хоч доверху ногами підіймай.

На ніч я спромоглась домовитись за окрему палату і до мене прийшла мама, так як в мене було післяродове защімлення нерву і я просто не могла різко вставати до дитини, якщо вона закрапризує і заплаче. Таким чином мала провела на руках у бабусі всю ніч, так як її турбував животик, бо як ми не намагалися розбудити дитину, це закінчувалося провалом або в кращому випадку пятихвилинним смоктанням і зісинанням ненадовго. Та й смоктати вона не могла добре ротик маленький, а сосок великий, вона погано захоплювала і я тільки потім це зрозуміла.

2 день.

Другий "чудовий" лікар педіатр прийшла на другий день вже під вечір, оглянувши дитину, сказала, що треба будити і годувати. Цього ж вечора нам запропонували суміш для прикорму, власне саме запропонували з фразою:"суміш брати будете?" Авжеж ми відмовились, бо не хотілось щось штучне давати маленькій. В результаті цього всього на третій день втрата ваги була 240 г і моя дівчинка вже важила 2460.

3 день.

Третього дня прийшла та сама лікарка і каже, що ж у вас такі втрати по вазі я ж приписала вам догодовувати бо у вас молока мало, в мене з чоловіком очі до лоба, як ви ж про це і необмовились і виходить суміш, яку нам приносили це було приписання як ліки вже. Ну і останньою краплею стали останні слова "і взагалі у вас жовтушка" і на ніч мала вже була під лампою.

Цього ж дня до нас прийшла знайома акушерка і попросила медсестру дитячого відділення приділити нам увагу, саме ця медсестра допомагала нам будити дитину і годувати і саме ця медсестра звернула увагу на те, що нам варто підрізати вуздечку під язиком і коли ми звернули увагу педіатра на це, вона сказала так варто, так де ж ви раніше були, адже це ж ваша робота. Тільки після підрізання, моя маленька змогла добре захопити сосок і поїсти, але вона вже була виснажена і ослабла щоб довго смоктати стільки їй треба було.

4 день.

Повернулась перша лікарка з показником білірубіну 240 і таки набраними назад 50 грамами. Після розмови з нею було вирішено залишити нас ще на ніч під лампою і зранку знову здати білірубін.

5 день.

324 білірубін і вітаємо вас перша дитяча лікарня на Комарова де ми зустріли наступного "чудового" лікаря...

Хотілось поділитись своєю історією, бо може дівчата, що тільки народили або будуть народжувати підкріплені моїм гірким досвідом будуть більш уважні, будуть більше задавати питань лікарям й персоналу.

Ну і відповідаючи на запитання як народжувати в перинатальному центрі я можу сказати: якщо це ваша друга дитина то безперечно воно того варте, бо пологові зали і лікарі пологового відділення чудові, а от дитяче відділення це конвеєр, де у персоналу немає часу і бажання приділяти увагу дітям, їм важливіше швидше виписати і звільнити койку так би мовити.

Далі буде...