Я звісно від себе в шоці...але я заміжня 5 років ...можна сказати щасливо живу...
Але є в мене людина.(чоловік) від звінка якого в мене в середині ніби то щось загорається....так само коли зустрічаю його десь в місті...
Кидайте в мене каміння...
Але я шаленію.....
ТатьянаМама двоих (1 год, 3 года)
Боже ...дівчата ....прям з душі камін скинули )))
Ато я вже почала зрадницею себе почувати 😐
У меня наверное тоже парочка найдется, хотя со временем это чувство все больше угасает, но все же оно еще есть..
Nikov🌹🌹🌹Мама сына (2 года), беременна (30 нед.)
Так тут же все просто и логично.
Если бы ты была женой "того самого" ты бы уже всю эту ситуацию так сказочно не видела, а звонил бы муж... Сердце бы замерало😂 Это красивая сказка и она в фантазии и в голове, а в жизни все было бы, как в жизни😂 Так что люби мужа, наслаждайся трепетом иллюзии и не навязывай себе чувство вины💪😉
Тільки в мене "витікають" очі від помилок, які тут пишуть?🙈🤣
Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній країні бридко жити, особливо коли вони живуть в першії столиці України. Тотальна не повага до мови до країни, при тому кричати що « я коренная жительница и буду жить в этой стране» але обезцінювати все що належить її батьківщині , тепер я розумію чому ми так живем і винна не тільки влада... Нажаль Я розмовляю українською та російською але ніколи не зможу сказати що рідна мова російська Надіюсь наші діти будуть кращими і будуть цінувати все що нас оточує насамперед будуть вдячними ..
Хочу в травні відлучати малу від грудей, намагалась не давати їй вночі, але вона кричала і плакала аж до рвоти....Що робити?!
Я просто не можу заснути від тих думок як мене все бісить. Від того наскільки в мене хріновий настрій. А завтра 8 березня і прийдеться вітати і приймати вітання, і робити вид «ой яка я рада, як все класно» З чоловіком стосунки напряжні стали, все на нервах, все що б він не робив і не говорив мене все не влаштовує, все не так. Я сама себе бішу... хочу втекти від самої себе Я розумію, що я стала дуже важкою людиною, але нічого не можу з собою зробити Навіть не пам‘ятаю, щоб я комусь жалілася на своє життя, але сьогодні мене рве із середини
Потрібна порада... від народження планую практикувати спільний сон, але ліжко у нас не таке широке всього 160см. Всі бабусі активно наполягають на окремому ліжечку, але я думаю що мені буде складніше так... можливо краще купити кокон і щоб в ньому дитинка спала в ліжечку, що думаєте? До цього цього думала просто відділяти її від нас подушками і подушкою для вагітних 🤷 ♀ UPD: трішки оновила пост. Всі пишуть про приставне ліжко, воно то так. Це круто і зручно, але додаю фото нашої спальні)))) іото зроблено від стіни, де ще стоїть комод. Від штор до ліжка і від ліжка до шафи до 40 см. Ліжко 160 см. І тут питання, як все зробити? Тому і хочемо спільний сон... дівчата, хто спить разом з дитинкою, ви використовуєте кокон чи так просто?
Hanna Koval·Мама сына (1 год)
Ого, страсти😂
Вы,главное,не изменяйте мужу.А все остальное поекает и перестанет)
·1 отметок «Нравится»1·Ответить