Ще вчора була я висока, як вежа. Здається, ще трохи — дістану зеніт. І раптом, як вибух,— обвал і…

Ще вчора була я висока, як вежа.

Здається, ще трохи — дістану зеніт.

І раптом, як вибух,— обвал і пожежа.

Розтрощений камінь — уже не граніт

Руйновище віри, і розпач, і розпач!

Під попелом смутку похований шлях,

Зажурені друзі сахнулися врозтіч.

Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці,— будуємо хатку.

Над хаткою небо. А знов голубе.

Найвище уміння — почати спочатку

життя, розуміння, дорогу, себе.

#Ліна_Костенко #ЛінаКостенко #Ліна #Костенко