Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Сауляк Лілія
Сауляк Лілія
Мама сына-младенца

Історія родів. Частина друга. Мене положили на кушетку і перевели в операційну. Навколо мене було куча народу, чоловік…

Історія родів. Частина друга.

Мене положили на кушетку і перевели в операційну. Навколо мене було куча народу, чоловік 10 мабуть, мені підключили кучу різних апаратів, які вибивали на табло дані тиску, серцебиття і т.п. Мені додали ще анастезії, після якої я перестала повністю відчувати нижню частину свого тіла, але в той момент мені чомусь так моторошно було, незнаю, можливо тому, що раніше у мене не було ніяких операцій, переломів і взагалі я майже не потрапляла в лікарні, а тут всі навколо мене ходять, світло в очі б'є, мій лікар починає мене різати, мої руки починають труситися, незнаю чому, я не хотіла, але зупинитися не могла, у мене просто тряслися руки, анастезіолог, такий смішний дядько, весь час мене веселив і постійно анекдоти розказував, але це не допомагало, мої руки так і тряслися, а тоді я ще почала щось відчувати, як лікар різати почав, я ще більше запанікував і після цього я лише запам'ятала як лікар сказав:"добавляй" і все далі я вже прокинулася, а біля мене була тільки помічниця анастезіолога і ще якась медсестра. Я запитала де моя дитина і мені сказали що зараз принесуть, а ще я добре пам'ятаю як я хотіла пити, я просила їх дати мені води, на що мені сказали неможна і просто змочили губи ватою. Потім мені принесли мого хлопчика, він такий хорошенький був, я чомусь завжди думала, що дітки народжуються такі негарні спочатку, але мій був таким лапулькою, він мені дуже сподобався. Його положили мені на груди, спробували приложити до грудей, поки ще не почали колоти антибіотики, після яких я не змогла кормити малого перші 2 чи 3 дні, вже не пам'ятаю. Він полежав у мене буквально декілька хвилин, а далі його забрали, а мене перевели в реанімацію😢по дорозі як мене ввезли з операційної я зустріла свого чоловіка, він був такий... ну навіть незнаю і сумний наче і в ту ж хвилину веселий, він мене тільки запитав як я, на що я сказала, нормально, я ж не знала що там зі мною відбувалося під час операції😬

Як тільки мене перевели в реанімацію до мене прийшов мій лікар і почав розповідати що було під час операції. Короче вкололи ж мені загальний наркоз, почали розрізати, достали малюка, лікар каже, що вже задні води були зеленуваті, так що ми ще вчасно перейшли на кесарів, це було бистро, десь в 18.00 я була вже у відключці, а в 18.13 мого малюка вже дістали, але як тільки мене почали зашивати, почалися проблеми, у мене відкрилася кровотеча, яку лікарі не могли зупинити, по розповіді лікаря мені вкололи один антибіотик, він не допоміг, вкололи другий, він теж не допоміг, вкололи третій, і той не допоміг зупинити кровотечу, аж потім мені на матку наложили якийсь вузол по технології якогось американця, прізвище забула, здається на букву Б, але не пам'ятаю і лише тоді кровотеча припинилася. Як сказав мій лікар, що раніше, коли не знали цієї технології жінці просто видаляли матку, щоб вона кров'ю не стікла, але в той вечір я теж багато крові втратила (хоча я почувала себе добре) на другий день мені хотіли робити переливання крові, але взяли аналізи і сказали, що не будуть, бо мій організм бистро сам відновлювався, правда я десь близько місяця ще ходила бліда як смерть 💀😆 після розповіді, що зі мною було, я зрозуміла чому мій чоловік був таким і я була рада що мені вкололи загальний наркоз, а то якби я то все бачила, я б сама бистріше коні двинула😆

Короче малюк родився в 18.13 26 липня, а з наркозу я вийшла десь в 20.30-40. В реніамації я лежала до 29 числа, малюка мені приносили декілька раз на день, чоловіка теж декілька раз пускали, але не надовго, а так я всі 3 дні пробула одна в палаті. Зразу після родів на другий день зранку чоловік мені приніс пояс і я зразу почала по трохи рухатися по палаті. Мене нічого не боліло, ніяких "отходняків" про які я чула і сама читала у мене не було, але мені декілька раз на день підколювали епідуралку, мабуть через те і у мене нічого не боліло, єдине що було, у мене трохи ногу відказало, я встала з ліжка щоб піти вмитися і різко впала, а так все було добре, мені прокололи її два дні, а потім я сама від неї відмовилася, бо почувала себе добре. На третій день мене нарешті перевели в палату, де я вже була з чоловіком і своїм малючком👪💞

Ось такі у мене були пологи😊

P.S. Як сказала завідувач жіночої паталогії, де я лежала перед пологами: "що це в тебе за роди були, що ти всіх на ноги підняла?", а я їй кажу "без поняття, мені було нормально, я нічого не пам'ятаю)"

2

Комментарии

blazhko_lilya

Сауляк ЛіліяМама сына-младенца

@vasilievas, спасибі🙂

Ответить

vasilievas

СветаВ ожидании первенца

Даже лайк поставить рука не поднимается ( Вы молодец🌹🌹🌹

Ответить

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻

Как помочь ребенку перейти на украинский без стресса?

Дівчата, таке питання, до повномасштабного вторгнення ми були російськомовною родиною. Дитина почала розмовляти у 3 роки на російській звичайно як і ми і всі наші родичі. Після 24 лютого 2022 року ми с чоловіком перейшли на українську мову. Нам було спочатку важко, але десь вже рік розмовляємо з дитиною виключно українською. Бабусі і дідусі продовжують розмовляти з сином російською. У садочок він не ходить. він усе розуміє але все одно відповідає все російською. Чоловік вже почав його виправляти, виправляє постійно і я бачу що дитина псіхує, я не дуже впевнена що це норм метод «переходу на українську». Мені здається що у дитини таким чином зʼявляється погана асоціація з укр.мовою і він тоді ніколи не неї не перейде. Як ви вважаєте треба виправляти дитину постійно чи просто чекати ще? Взагалі може порадите якісь ще методи? ПС: після декількох відповідей хочу зазначити: ваші думки з приводу А ЗАЧЕМ ВОБЩЕ ПЕРЕХОДИТЬ И ТД. Мене не цікавлять!!! Я запитую просто може якісь лайфхаки які допоможуть дитині привчитись розмовляти державною мовою. Все! Усі свої внутрішні протести на цей рахунок будь ласка не треба мені писати! Не гайте не мій не свій час!

Дівчата, а всім, лікар у якого на обліку стоїте, давав свій номер телефону, про всяк випадок? Бо мені не дала. Я коли…

Дівчата, а всім, лікар у якого на обліку стоїте, давав свій номер телефону, про всяк випадок? Бо мені не дала. Я коли спитала, куди дзвонити можна, якщо якісь питання, сказали - в реєстратуру. Але якщо в мене якісь виникнуть проблеми? Температура, живіт заболить, або ще щось.. Що мені робити? Куди дзвонити? Чи це нормально, і вона не має давати свій номер телефону? Іншого гінеколога в мене нема