Ти пробач мені, синку, за ці поцілунки,

Нескінченність обіймів і лагідних слів,

На долоні із ліній ти став візерунком,

Моїм змістом у кожному з прожитих днів.

Ти пробач мені, синку, за те, що я знаю,

Що ніколи ти більше не будеш малим,

Все міцніше до серця тебе пригортаю,

У якому ти житимеш завжди таким -

Трішки впертим, маленьким сміливим дитятком

Із допитливим поглядом на життя,

Тим маленьким пустунчиком і янголятком,

Що змінив ввесь мій світ, моє майбуття.

Ти пробач мені, синку, надмірну турботу,

Поважаю завжди самостійність твою.

Бути матір'ю - це найважча робота,

І найкраща, яку я безмежно люблю.