Був звичайнісінький вечір, Світло в будинку горіло... Коїлись звичнії речі... Жінка вечерю варила, Діти сиділи в…

Був звичайнісінький вечір,

Світло в будинку горіло...

Коїлись звичнії речі...

Жінка вечерю варила,

Діти сиділи в планшетах,

Батько дивився новини,

Дзвінко шкварчали котлети,

Бабця в'язала кофтину...

Поки раптово в будинку

Світло не зникло в кімнатах!

Зразу спинилася жінка...

Вийшов навпомацки тато...

Бабця до кухні дібралась,

Діти прибігли за нею...

Разом на кухні зібрались

Дружньо всією сім'єю...

Рідко таке в них бувало,

Завжди усі по кімнатах...

Темрява всіх згуртувала...

Свічок дістали багато...

Мати їх всі запалила,

Сяйво умить розлилося ...

Полум'я жовтії крила,

Мовби,вогняне волосся!

Діти вмостились до столу,

Мати вечерю наклала...

Місячне сяйво знадвору

В вікна до них заглядало...

Слухали татові байки,

Бабці прадавні секрети...

Без телевізору лайки,

Без телешоу з планшету...

Вперше вечеря здалася

Дітям такою смачною!

Далі у домі знайшлася

В шафі коробка із грою...

В темряві так під свічками

Грали і щиро сміялись

Бабця і діти з батьками...

Зорі з вікна милувались...

Так вони дружно сиділи,

Поки із люстри в будинку

Сяйвом їх не осліпило...

З місця не зрушила жінка...

А телевізор з кімнати,

Швидко розплющивги око,

Голосно кликав вже тата,

Чорним поблискував боком...

Нові на ліжку планшети

Вже на дітей зачекалась,

В бабці у кріслі газета,

Нібито, все поверталось...

Та якось дивно з-за столу

Діти не стали вставати...

Бабця завісила штори,

Вийшов умить кудись тато...

Стихнув крикун одноокий,

Мати всміхнулась тихенько...

З дітьми робити уроки

Разом зібрались скоренько...

Потім бабуся читала

Тихо і дуже цікаво...

Зорі за тим наглядали

І посміхались ласкаво...

Був звичайнісінький вечір

Ні я брешу-особливий...

В темряві світлії речі...

Вогником свічечки-диво...

Іноді дуже нам треба

Втратить комфортне і звичне,

Стелю змінити на небо...

Дещо буденне-на вічне!

Іноді світло зникає

І не завжди у будинках...

Просто то зорі чекають,

Щоб запалала вуглинка...

Та що вогняним волоссям

Буде у серці палати...

Те,чого так боїмося

Вчить нас безкрилих літати...

© Огнєва Інелла