Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Катя
Катя
Мама сына (1 год)

Девочки я спитаю на іншу тему...я щас хожу в автошколу і почалась практика,це жесть я перший раз все роблю,мені страшно…

Девочки я спитаю на іншу тему...я щас хожу в автошколу і почалась практика,це жесть я перший раз все роблю,мені страшно і в мене не все виходить і таке враження що вже ніколи нічого не получится,я конечно не зовсім баран,але не відчуваю себе впевнено за кермом,і ми друге заняття ще розсікаєм на стоянці біля метро, чоловік каже чого ви по місту не їздите,він не розуміє що це не легко мені,інструктор хороший не кричить,пояснює,каже що все згодом вийде,як було у вас,які були моменти, і коли вам було більш менш легше їздити???😳😳😳😥 мабуть не жіноча це робота,хоча... бажання є,але страх,що потрібно все одночасно робити мене збиває

20

Комментарии

suhomlinka

АлинаМама сына (2 года)

В какую школу ходите? Я тоже собираюсь этим заняться)

Ответить

yulia4eva

yuliaМама дочки (2 года)

Водіння з наступних вихідних

Ответить

krohae

КатяМама сына (1 год)

@yulia4eva привіт,яке в тебе заняття вже???

Ответить

yulia4eva

yuliaМама дочки (2 года)

Привіт!! А в мене на наступній неділі водіння, теж щось стрємаюсь🤔😕😮

Ответить

krohae

КатяМама сына (1 год)

@skokyulia @zhdu_chuda @rodni4ok @nastunia @ezhevikkka @karakatitsa @tinatina @savenka @sveta899 @svetlana_1011 дякую ,мене з самого ранку підбодрили, надіюсь все вийде😄

Ответить

yuliamam007

mam 007В ожидании первенца

Доброго дня

Хочу вам сказати ,що гарний водій той,що не боїться дороги і автомобіля ,тому якщо ви хочете отримати права і їздити(якщо у вас є така можливість),а не покласти права в шкатулку і забути ,то геть всі страхи. І ще має бути хороший інструктор !!Хороший це не означає ,що він має не кричати ,бути спокійним і у всьому вам піддакувати. Хороший це той який зрозуміє яка ви людина ,зрозуміє ваші страхи ,буде все пояснювати сам ,а не тоді коли ви питання задає ,а для цього потрібно виїхати в місто.

Я вже давно закінчила автошколу ,отримала права і кермую. Коли я ішла в автошколу я точно знала,що я буду їздити, бо кайфую за кермом ,розслаляюсь( хтось в залі ,хтось в ліжку біля телевізора ,а я за кермом).Перше моє заняття було не очікуване після 15 хвилин інструктажа я виїхала в місто і всі мої заняття проходили в місті ми катались ,спочатку їздили в той час коли мало машин (наприклад, перед роботою в 7.00 ранку),а потім їздили на площадки відпрацьовували повороти ,заєзд в гараж і т.д.

Тому вчіть правила,знаки ,не переживайте і головне не зажимайтесь коли за кермом !Успіху

Ответить

tinatina

ВалерияМама дочки (1 год)

@rodni4ok, дааа!Я тоже стала грамотным пешеходом!но и раньше понимала ,что легче остановится мне ,а не Машине 😁

Ответить

rodni4ok

светланаМама сына (5 лет), беременна (22 нед.)

@tinatina про ненавидеть ешезодов...я человек спокойный и не матерюсь, но вождение меня научило всему))))хотя слудует отметить, что когда я стала водить, я стала и более правильным пешеходом.

Ответить

sveta899

СветаМама троих детей

@svetlana_1011, у меня также. Каждый день ездила с харьковского в центр, за ребёнком в школу и обратно, потом на тренировку и опять обратно.

Ответить

svetlana_1011

СветланаМама дочки (1 год)

Страх прошел только тогда когда на своей машине стала ездить одна. Каждый день выезжала, боялась так, что сердце в пятки уходило))) но с каждым днём появлялась уверенность, страх постепенно пропал. Все приходит с опытом.

Ответить

sveta899

СветаМама троих детей

@rodni4ok, я в его машину не сажусь - у него механика( хоть на курсах я именно на механике и училась👀), я только на своей

Ответить

sveta899

СветаМама троих детей

@savenka, я как- то на своей машине ехала+ рядом сидел инструктор и нужно было припарковаться возле рынка, ну я тормоз с газом перепутала- немного в столб въехала, парковщик бежал дальше, чем видел. После того случая мужу сказала, я больше не сяду. Но он меня таки посадил в машину, но без инструктора и я спокойно тихонько поехала и переборола свой страх

Ответить

rodni4ok

светланаМама сына (5 лет), беременна (22 нед.)

@sveta899 я не люблю ездить с мужем за рулём его машины, тогда начинается то что и у вас. Его вопрос : ' Да что с тобой сегодня?' бррр.. бесит.

Ответить

sveta899

СветаМама троих детей

@rodni4ok, я езжу уже три года, но если муж рядом сидит - 10 потов выходит. Только когда он выпивший могу ездить😂 То не так паркуюсь- то слишком близко к бровке, то далеко от бровки. То ещё что- то не так🤣 Учиться нужно только с чужим человеком

Ответить

savenka

SavenkaМама дочки (1 год)

Я до сих пор боюсь ездить... права лежат без дела. Машина есть, но и страх тоже есть. Как-то влетела задними колесами в кювет и с тех пор боюсь и все. Хотя надо конечно пробовать ездить, навык нужный)

Ответить

tinatina

ВалерияМама дочки (1 год)

Инструктор не выводит вас в город просто потому-что вы не готовы ))может и не вывести в оживлённые места,по тихим улочкам и будете кататься 😁 Я уже два года за рулем и изначально не было страха!если вы не уверены ,то лучше не начинать))гораздо спокойнее ездить на пассажирском сидении🙈 А то начинаешь ненавидеть пешеходов и большинство водителей

Ответить

karakatitsa

karakatitsaМама сына-младенца

Я беременная ходила на курсы🙈

Ниче, нормально

Сама начала выезжать по ночам пару раз, потом уже и днем начала потихоньку.. Пару месяцев с малым уже езжу. Все дело в практике.

Едьте в город, смысла нет на стоянке.

А вобще вот когда сам будешь в машине, тогда начнет голова думать)

Ответить

ezhevikkka

ВікторіяМама дочки-младенца

Перебороть страх поможет только много практики и хороший инструктор, а после получения прав - человек, который сможет вам правильно подсказывать в нужные моменты)

Ответить

rodni4ok

светланаМама сына (5 лет), беременна (22 нед.)

я стала водить только когда появилась своя машина, до этого права уже 10 лет как были))) муж учил, уговаривал,кричал. Я плакала, думала что мне этого не дано. Но когда сама стала в машине ездить, когда знала что никто не мешает и никто не полсказует- начало получатся)) и у вас все получится. Разтерянность в начале это нормально. Главное внимательно слушайте и выполняйте))

Ответить

zhdu_chuda

КристинаМама двоих (1 год, 3 года)

Мне это только предстоит. Собираюсь записываться на курсы.

Тоже очень страшно, если честно. Особенно страшно от того, что знаю, что мне потом детей возить 😬😩

Ответить

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻

Рвота у младенца

Дівчата підкажіть мені, бо з першою дитиною такого не було, а педіатр каже що все ок. Малому півтора місяця. Годую і грудьми і сумішу. Бо тільки грудью не наїдається, кричить коли поїсть іноді. Але дуже часто рвота. Прям після кожного годування, і буває багато. Це не кожен день, але часто. Іноді даю тільки грудь, і моє молоко теж виригує багато. Що робити в такій ситуації? Може в когось було таке?

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій…

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…

Кесарево сечение: правда или миф?

Дівчатка ,потрібна ваша думка . Це повідомлення мені написала знайома про кесарів ,як їй його робили .Щось таке наче якась брехня . Хто робив кесарів ? Це все так страшно відбувається ? Ну а для мене було краще народити самій,так це болячи,але я вде через годину ходила,а після кесарівого 3 дні нічого не можна їсти,біль адська,кололи наркотики,кололи оксітоцин,щоб скорочувалася матка,а це як справжні схватки,я втратила багато крові упав гемоглобін, а тепер проблеми зі спиною,і спайки після операції!Короче мені краще було самій робити!

Дівчатка, були учора у моєї мами на день народженні, і я як почула як жінка брата, каже до моєї мами -МАМО, я чуть зі…

Дівчатка, були учора у моєї мами на день народженні, і я як почула як жінка брата, каже до моєї мами -МАМО, я чуть зі стула не упала, мене так це дратує, у кого є така ж ситуація, підкажіть мені щось взагалі.