Їдемо завтра до невролога 😔 дуже хвилююсь , нам майже 9 місяців а ми не сидимо 😕 Боже поможи , щоб все було добре ... 🙏🙏🙏 Дівчата заспокойте мене , бо в мене криша поїде😩 щей напрягає свекруха , і свекор їдуть з нами , щоб все знати .. сьогодні були у нас , і весь вечір мені казали це нормально ,що доці не сидить ... А це ще більше підливає масло у вогонь 😟
Дівчати, тут таке питання. Якщо я прийду в салон і скажу щоб мені зробили гель лак без манікюру ? Це буде нормально? Бо я постійно собі підрізаю кутикули щоб було охайно. А витрачати 40 хвилин на це, і ще платити 250 грн не дуже хочеться.
Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…
Плачу, просто ридаю. З чоловіком стосунки на тонкій волосині (( його задовбує, що я нічого не встигаю. Вчора забула загрузити стірку, сьогодні відразу скандаліще, у мене сил нема фізично, я поїсти не маю часу... а тут ще й пиляють морально і щодня, щодня, щодня. (((( То їсти йому як належить не наварюють, то не прибрано норм, то ще щось. Я сходжу вже з розуму від цього приниження.(((( Скажіть, дівчатка, дуже чесно, всі хто читає мій пост, це я одна така неуспівака, невдаха, чи ще є? Якщо так, як у вас це відбилось на стосунках? Мені так тяжко на душі, я вам навіть не можу описати цю біль. Я дуже хочу розвестись, от прям в цю секунду, мені здається буде легше мені винести це материнство одній.
Сьогодні дуже спекотно, і мене дуже багато. 😂😂😂 Прочитала історію @pravochka про те, як її мама подалася на заробітки в Італію в страшні 90ті і відразу згадала, як я вперше поїхала туди на літо по програмі обміну, у ті ж страшні дев'яності, коли в Україні нічого не було взагалі! Моя мама прикупила мені новий гардеробчик, витратила на це місячну зарплатню, але чого не зробиш для донечки, все ж таки "заграніца" треба виглядати гарно і позичила трошки баксів мені на дрібні розходи, ну нічого, що там були ліри, і я не знала де їх можна міняти, та то таке. Поки ми їхали в компанії дітей, страшно не було взагалі. Літак, двоповерховий автобус трансфер до чарівного міста Неаполь, пригоди, краєвиди, смачна нова їжа, снеки, цукерки, кола - ми того навіть не бачили в очі взагалі, тому об'їдались, а потім багатьом було зле 😬 і тому їхали ми дуже довго. Та все ж це було весело! Допоки нас не привезли в ресторан, де вже було купа людей, з бейджиками на собі, на яких були написані наші імена, які після смачної вечері забрали нас до себе. І тут смішок вже не було, вони щось так швидко белькочать до тебе, мов ті цигани на базарі, і не зрозуміло, чи то вони говорять, чи сваряться на тебе. Було дуже страшно 😨 І ще я дуже хотіла в туалет, а де він мені не показали, лише мою кімнату 😥 Ну а я ж не можу ходити по хаті і шукати, бо вони ходять за тобою по п'ятах, і постійно щось белькочать по своєму, марсіанському. Тому я побігла в свою кімнату, а вони там мої речі новенькі дивляться і викидають 😱😱😱😱 у смітник, а грошики взагалі забрали! Я так перелякалась, побігла до вхідних дверей і почала плакати 😭 😭 😭 Так голосно і гірко, що на мої воплі збіглися усі. Пропонували і їсти, і пити, і 🍬, і навіть плюшового ведмедика, щось говорили, і єдине, що я уловила, це слово "мамма" "Так, хочу до мами" сказала я. Тоді якась дивна жінка простягнула Мені руку, я з недовірою взялася за неї, і вона мене повела до телефону, на якому мені набрали номер і я дозвонилась до мами в Україну, я розказала, які варвари мені попалась, про одяг і гроші, мама мене заспокоювала, сказала не хвилюватися, купимо ще, йти спати і слухатись цю сім'ю. Я поклала слухавку і розридалась ще більше. Після чого у дивної жінки на обличчі з' явився страх. І вона ще раз набрала номер, щось довго белькотіла по телефону по марсіанському , потім дала слухавку мені, спочатку я подумала, що вона здуріла, я ж ні бе, ні ме, ні кукаріку по їхньому, але слухавку взяла. Звідти пролунав російський чоловічий голос, виявилось то наш перекладач 😂, я йому пояснила ситуацію, він послухав, і попросив передати слухавку сеньйорі. Я дала. Через хвилину мені показали усю квартиру, включаючи туалет 🚾, слідом за мною більше не ходили, а мої речі на наступний ранок були випрані та розвішені у шафі. Щоправда, на наступний ранок мені купили стільки нових, що я ті так і не вдягнула , і в Україні Ми їх віддали у притулок. Але в той день я вивчила перше слово "мамма" і коли я хотіла з нею поговорити, казала це слово, і мені набирали її номер. А через два місяці я вільно лєпєтала по марсіанськи, включаючи наполітанський діалект. Це так, ще трошки про мене, #моянемояісторія і про вивчення іноземних мов 🙂 #мояписанина
