#поговоримо? що б ви зробили в даній ситуації? В мене є двоюрідний брат, йому 23 і він ще та жопа моєї родини( Навчається він в іншому місті, і постійно влипає в проблеми, аргументує тим, що "його ровесники вже зараз багато живуть, а він ні" і що "пахаючи не можна заробити, треба шукати всякі пригоди". От і знайшов на 170 000 грн. З цих жоп його постійно витягували ми з мамою (в нього тільки мати і вона інвалід по зору) Навіть пропозицію своїй дівчині він робив за наші кошти. Але як витягнути його з цієї жопи ми незнаємо! Його мама запропонувала варіант закласти наш будинок, ясно що нам це не подобається і якось ми взагалі шоковані! Ми порахували, що можуть дати нам на 4 роки і з комісією вийде 5500 в місяць, а загальна сума 240 000. Ми тільки переїхали, ми довго збирали на цей будинок і при цьому жили на зйомних квартирах. Тут потрібно робити ремонт, а якщо на нас повішати цей кредит, то ми все разом не потягнемо( ще мама мала переходити на нову роботу, на керуючу посаду, а там спершу не буде великої зарплатні, тепер доведеться пахати тут((( У нього є квартира, в ній зараз живе його мати. Я думаю запропонувати щоб вони її продали, але вона 2-х кімнатна і без ремонту, тож за неї від сили дадуть 300 000, і що ми їй купимо за 130 000??? де їй тоді жити? та і не факт, що він її вже кудись не заклав((( Я дуже сподіваюся, що їм відмовлять в кредиті під заставу нашого будинку, бо а нас прописана маленька дитина((( Короче сил нема, голова пухне, хочеться його вбити! А ще його мати вже незнає що робити і каже, що повішається( у мене все
як заставити себе їсти творог?!... розумію ,що він потрібен і мені і манюньому,але їсти його не можу( хто як бореться із собою? може страви якісь готуєте? дякую
Тема, яка не відноситься до звичайних обговорень МамЛайфа. Думала чи писати цю історію чи ні, бо якось стає паршиво, коли її згадую. Вчора ввечері ми з чоловіком вирішили прогулятися в мак за макфлурі, малого залишили з меншою сестрою чоловіка ( йти до мака хвилин 10-15). Коли поверталися назад не далеко від сімейної випічки помітила старенького дідуся, якій був зігнутий в два погибелі і віз теліжку. Біля магазину було відро зі сміттям і там був пакет з цієї сімейної випічки, напевне ще кусочок якоїсь булочки було в цьому пакеті, він його підняв і поклав собі в теліжку😔 Я це побачила і швидко забігла в сімейну випічку, купила котлету в тісті і чай ( в пальто було лише 20 грн і карточка, гаманець не брала). Коли вийшла засмутилася, бо дідуся цього не побачила, але через хвилину помітила, що він переходить дорогу, точніше, навіть переповзає, бо йшов він дуже повільно, як равлик. Підійшовши до нього, я запилала чи він буде чай, він сказав, що залюбки. Чай був гарячий, тому він сказав, що має термос і ми його туди перелили. Поки ми його переливали, він розповів, що їде з вокзалу, там була лише холодна вода і він цілий день хотів чогось гаряченького😢 Він запитав, як мене звати, жодних неприємних запахів я від нього не почула, видно, що людина не п‘є, але достатньо старенька... Потім він мені розповів, що в нього були два сина, закінчили політехнічний інститут ( я в нього не сильно розпитувала, де сини, бо «були» напевне мається на увазі, що немає в живих), дружина в нього працює нянею. Розпитав чи я маю дітей, я розповіла, що хлопчику 2 місяці він побажав найближчим часом сестричку, щоб різниця була не велика, як в його синів 1,7... Я в руках на паличці, якою розмішують чай тримала пакетик чаю використаний, він це помітив і сказав, що візьме ще пакетик чаю, використаний😭😭😭 Я стояла в ступорі і думала, чого я не взяла портмане і що не можу повернутися, бо скоро треба Алекса годувати... Оххх... Якщо хтось живе в районі Харківської і побаче цього дідуся ( він дуже зігнутий і дуже повільно рухається) купіть також щось йому😢 Я тут в свекрухи, але коли буду приїжджати тоже буду його шукати... Та й взагалі серце кров‘ю обливається коли ходжу по переходах, раніше давала гроші, а потім подивилася програми, почитала про весь бізнес в переходах... І зараз стараюся купити таким людям якусь булочку, пряники і тому подібне ( завжди коли даю їжу і посміхаються і дякують)... І на кінець, така злість бере і відчай коли на це все дивлюся, згадую свою бабусю, в якої газове отоплення було і їй приходила платіжка на 2000 грн. з пенсією 1700... Висповідалася, вроді трохи легше стало, може когось заохочу до доброї справи, намагалася без політики, не впевнена, що вийшло...
25.10.2017, моїй дитині рік і 4 місяці, все було добре, поки я не почула від мами -кров, ручка !!! я пережила ад! Так у деяких є проблеми по гірше, але в ті секунди мені здалось, я втрачу себе, свій розум!!! Дитина розбила вазу і порізала долоньку,ми до крану, а там -я упущу момент опису, але ппц...живого місця не було... ми в чому були в тому поїхали в лікарню , вона Дякувати Богу в пару хвилин від дому! При огляді хірурга я як кару почула-наркоз, операція, все мені більше нічого не треба було щоб впасти в істерику! Це вперше коли я не змогла стримати себе , щоб моя дитинка , моя кровинушка не відчувала мій страх !!! Певно гормони вагітності ... Так як він щось ів , ми мусили терпіти 3 години щоб нормально переніс наркоз, з горе попалам ми іх пережили... але коли прийшли робити заспокійливий укол, я почала знову хвилюватись , нас помістили в палату , добре що пусту ,бо чоловік лишився з нами! Ми навіть трішки погрались, потім прийшли колоти наркоз, і це ппц, я скажу вам ! Він ніби спить, вле і не спить, плаче -губки трусяться ! І його забрали....все як і тумані !!!! Боже , все було добре, за що це???? Привезли мого Тіму, хірург сказав що 4 шва, рана глубока, добре що не задіти сухожилля , а то була б біда.... Сказали що заживати буде важко...але зараз для мене важливіше як ми відійдемо від наркозу! Ніч обіцяє бути важкою...дівчата , милі, пошліть мені всі хто може трішки свого терпіння 😔дякую, що можу сюди написати .....
Дівчата виникла проблема , потрібна ваша допомога , допомога словом , допомога власним досвідом . В мене багато питань і багато думок в голові і виню себе . Почну з того , що на прийом до лікаря ми записались , але пока не потрапили до нього хочу почитати ваші історії про ваш досвід . Можливо у когось таке було .. Сину 2,6 років . У нас виникла проблема з туалетом . Сходити попісяти на горщик без проблем , вдома цілий день без памперсу , вночі і на денний сон без памперсу , прокидається після сну і біжить сам до горщика , протягом дня теж сам біжить до горщика , з каканням дуже рідко сідав на горщик можна сказати несідав майже , завжди втрусики і переважно на вулиці. Памперс використовували тільки на вулицю. Проблема в тому , що я вирішила як тільки потепліє не буду одягати памперс на вулицю замість памперсу хлопкові трусікі з ціллю ,сина привчити ходити під дерево чи до туалету ( кафе , ресторан) . І забутись про памперс . Я все йому пояснила , що типу як захочеш пісяти скажеш мамі і мама зніме трусікі і попісяєм за деревом чи в кущях . Перші дні він просто пісяв втрусікі і уже мені говорив як все зробив , я брала сменку , переодягала ( я не сварила його , ніколи не сварю коли він попісяє в трусіки чи покакає ) , пройшло пару днів і сьогодні він відмовився пісяти на вулиці взагалі . Бачу що хоче , я йому пояснюю давай під дерево він каже ні , говорю пісяй в трусікі мама передіне він каже що хоче пісяти тільки вдома на горщик . Ми далеко відійшли від дому і поки повертались додому він терпів , зайшли додому він побіг зразу на горщик пісяти . Це капец , терпіти теж не добре .. Виню себе так як розумію що він мабуть був не готовий і я поспішила перевчати . Ввечері одягнула памперс , перед виходом одягаючи проговорили що я одягаю памперс і можем пісяти в нього і все добре мама взяла сухі трусікі прозапас , але історія повторилась зі словами " буду пісяти вдома на горшик" З каканням теж біда . Навіть не знаю як пояснити , таке відчуття що хоче какати , дуже хоче але терпить .Я так розумію як тільки ідуть позови покакати то він то хоче прилягти , то сісти , то на руки , коли на майданчику то біжить до качелі щоб сісти . Даю проносне , не помогає , запори по 5 днів , Почала просто олію давати , бачу мучить а він терпить. Він у мене не їсть молочки , я почала давати " Біогай " пробіотик ( одні говорять давай інші кажуть кріпить )Він в мене рухливий , постійно бігає , в харчуванні виключила всі продукти які можуть кріпити . Даю навпаки те що може слабити . Звичайно до лікаря ми записались , аналізи кала , мочі я здам . ( Але в цьому теж проблема він як і какая то пізно в вечері і всі лабораторії закриті і , а на аналіз кал має бути свіжий а не вечірній , от уже другий тиждень не можу здати аналіз) Просто зараз дуже переживаю , не можу знайти собі місця і виню себе . Так як думаю що це психологічне . Можливо це вік такий і він почав соромитись і розуміти що в трусікі какати , пісяти неприємно , мокро і т. д. і стримує себе . Але не какати по 5 днів це капец . Животик мягкий , скарг на те що в нього болить живіт немає .. Підскажіть може у когось таке було , що робити ці дні поки ми не пішли до лікаря ??
Неля ·Мама сына (2 года)
Охххх, я пока вообще не представляю как снять пампик на улицу. Он когда дома собрался в пампик пописать, то или требует снимать или рассказывает, что сейчас наделает. А на улице все молча... Думаю, не раньше теплой весны начну...
У меня еще и водохлеб такой что капец
·Ответить